– Це твій малий мої гроші вкрав, – злостився гість. – Кілька тисяч баксів! що хлопче легкого життя захотів? Або ви повертаєте мані всю суму, або пишу заяву і малий “попаде” надовго. Повір, є знайомі впаяємо йому по найвищому розряду. Перелякана Марина мусила писати розписку

 Спеціально для intermarium.news– Це твій малий мої гроші вкрав, – злостився гість. – Кілька тисяч баксів! що хлопче легкого життя захотів? Або ви повертаєте мані всю суму, або пишу заяву і малий “попаде” надовго. Повір, є знайомі впаяємо йому по найвищому розряду. Перелякана Марина мусила писати розписку За сюжетом

Прокидатись Марині аж ніяк не хотілось. Перед  очима ще й досі був сон: колишній чоловік просив вибачення

Коли спеціалісти поставили Вадиму невтішний діагноз. він дуже захотів побачити колишню дружину Маринку.

читайте також: І нащо мені був той “заміж” в п’ятдесят? Все життя прожила тихо і спокійно одна. а тут на тобі. Для мене було щирим здивуванням буквально все, починаючи з брудних шкарпеток під моїм диваном, закінчуючи тим, як він сьорбає суп з ложки

Так хотілось побачити, попросити вибачення за все, що було. Попросив сусідку, яка доглядала за ним у палаті,  аби знайшла Маринку. Та Колишня й досі була на заробітках за кордоном, але є номер телефону. Та й повернутись вже скоро має.

Вадим повернення Маринки не дочекався.

Ох і випробувало на міцність Маринку життя: перший чоловік після появи первістка, навіть не побачивши малюка пішов до Маринкиної двоюрідної сестри. І соромно обом не було, любов у них.

Повернувшись з малюком додому Маринка вже нікого не застала. За непутящу дочку вибачалась тітка

– Не ображайся на Любчика, – радила свекруха. – Переказиться й повернеться. Іноді з чоловіками й таке трапляється. Побачив вродливу кралю і повіявся…

Він не повернувся. Ще й ославив колишню, мовляв, точно знає, що це не його дитина. Маринка по відрядженням їздила. Звідти і привезла…

Маринці довго не давала спокою чоловікова зрада. І підступ сестри також. А тут, ще й улюблена робота підвела – фірму закрили. Шукала роботу де могла, але була вузьким спеціалістом, а таких в її місті непотрібно.

– Ти ж маєш талант до шиття. Закінчуй курси, отримуй офіційний документ, і  влаштовуйся на роботу, – радила матір.

Маринка так і вчинила. Все жіноцтво в її родині мало хист до цієї справи. І Маринку навчили.

Погода була препоганою: ожеледь і мокрий сніг. Маринка добряче впaла

– Ви цілі?

– Ніби, так. Дякую.

– Давайте,хоч до транспорту доведу. Вам куди їхати?

Вони жили в протилежних кінцях міста.

Доки очікували на транспорт, поговорили. Людей довкола чимало, а транспорту все не було.

– Єдиний варіант- таксі, – розмірковував незнайомець, який представився Вадимом.

– Де ж ви його бачили, така ожеледь?

– Телефоную до свого друга. Він таксист.

Вадим доправив Маринку додому. Ось і познайомилися.

Вадим давно самотній. Колишня дружина забравши доньку подалась до іншого міста.

Марининому сину було дванадцять. Познайомила сина з Вадимом. Той хлопцеві не сподобався.

Вже через півроку Марина з Вадимом розписалися. Переїхала з сином чоловікове помешкання. Маринкин син був відверто незадоволеним Тому все більше часу проводив у бабусі.

Вадим часто змінював роботу. Працювати дуже не хотів. А там, де йому підходило, мало платили. Нещодавно знов звільнився, все йому не так і платять мало.

ЧИТАЙТЕ:

Друг Вадима, той, що таксував, був у них частим гостем. В один з візитів похвалився, що за гарну ціну продав свою автівку. Радів що доклавши трохи грошей зможе купити буса.

Чоловіки добряче посиділи і друг вже не зміг підти додому. Залишився ночувати у Маринки з Вадимом.

Вранці син пішов до школи, Маринка на роботу.

Згодом Вадим повідомив: пропали гроші. Всі. До останнього долара.

– У нас їх точно ніхто взяти не міг, – мовила Маринка.

– Ми все догори дригом перевернули. Нема.

Мусила підти з роботи.

– Твій син забрав гроші, –  мовив друг. – Пацануі захотілося легких грошей.

– Він ніколи чужого не брав, – вигукнула Маринка

– Тоді, це ти?..

Якраз зі школи повернувся син. Вадим з другом просто накинулись на хлопця. Той чесно відповів, що не брав, навіть і не знав , що таке є.

– Вадим телефонуй до поліції. Там швидко з ним розберуться і посадять.

Вадим щось незрозуміле бубонів, і знов переривав квартиру. Грошей не знайшли.

– Будеш сидіти, малий, – сказав друг і взявся за телефон.

– Мамо, я побожусь нічого не знав, до грошей не торкався, – виправдовувався малий

-Їдь до бабусі.

Коли за сином зачинилися двері, чоловіки засипали Марину:

– Хай відповідає за свої вчинки. не дитина вже

– Вадим ти нас уже два роки знаєш, хоч щось у тебе зникло?

– Ні… Але ті гроші хай поверне і ми все забудемо.

Маринка від безвиході написала розписку, що поверне гроші. Після розлучення з Вадимом подалась за кордон, все зароблене віддавала другу Вадима.

Через кілька років Маринка розрахувалась і повернулась до батьків. Тут і знайшов її прощальний лист Вадима

читайте також: «Ой, недарма я не хотіла Настю за невістку! Недарма… Ніби відчувало моє серце… Чи ж на ній світ тоді зійшовся, сину? Чи хоча б уявляє собі син, яке то життя із незрячою? Хто обпере його, нагодує? Хто за дитинкою глядіти буде?»

«Пробач Маринко, ніхто ніяких грошей не брав. Ми прокручували такі афери то з його, то з моїми пасіями. За це мене Бог і покарав. Пробач, якщо зможеш».

Фото ілюстративне .firestock.ru

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

Жми «Нравится» и получай только лучшие посты в Facebook ↓

– Це твій малий мої гроші вкрав, – злостився гість. – Кілька тисяч баксів! що хлопче легкого життя захотів? Або ви повертаєте мані всю суму, або пишу заяву і малий “попаде” надовго. Повір, є знайомі впаяємо йому по найвищому розряду. Перелякана Марина мусила писати розписку