“Путін у пастці. Чого боїться Кремль”, – політолог

0
92

Нова російська традиція — щорічний військово-морський парад у Санкт-Петербурзі. Цього разу він відбувся 28 липня. Однак, з’ясувалося, що демонстрація військової потужності країни значно менш значуща, аніж щось, що сталося напередодні. Днем раніше, 27 липня, в Москві грубо придушили опозиційний мітинг, – пише у своєму блозі політолог Павло Баєв, передають Патріоти України.

Напруження в російській столиці зростало протягом кількох тижнів, поки влада намагалася не допустити незалежних кандидатів до участі в муніципальних виборах, запланованих на 8 вересня. Вердикт офіційної виборчої комісії щодо дискваліфікації всіх незалежних кандидатів привів — на подив і жах керівної еліти — до виходу на вулиці понад 20 000 протестувальників. Мер Москви Сергій Собянін спробував зіграти роль великодушного лідера, стурбованого благоустроєм міста. Але після мітингу 27 липня офіс Собяніна перейшов на бік стурбованої адміністрації російського президента. Олексій Навальний, лідер опозиції і головний подразник Кремля (черезйого нещадну антикорупційну кампанію) був заарештований минулої середи. Ба більше — загалом грубо затримали 1388 осіб. До того ж навмання.

Нинішня політична криза стала ідеальним прикладом надмірної авторитарної реакції на спочатку помірне суспільне невдоволення. Теоретично Кремль міг би легко допустити кілька незалежних кандидатів до участі у виборчій кампанії, дозволити парочці бути обраними до Мосміськдуми. Але бажання путінської системи знищити у зародку протести перемогло над розважливою ідеєю випустити пар — і тим самим підкреслило те, як панівний режим мутував у зрілу автократію.

Будь-який протест або невдоволення населення верхівка панівної піраміди розглядає як загрозу стабільності цій «природній», але за фактом все більш крихкій конструкції. Брутальні дії в Москві стосовно опозиції можуть стати прикладом і для інших регіонів — припустимо, Іркутська, де владу звинувачують у неправильному проведенні рятувальних робіт після руйнівної повені.

Президент РФ Володимир Путін намагається дистанціюватися від цих проблем. На нещодавній зустрічі з губернаторами областей він вирішив не згадувати про зростання невдоволення. І вочевидь почувався комфортніше на помпезному військово-морському параді, який набув максимального розголосу в офіційній пропаганді. Його адміністрація, проте, не тільки інструктує підлеглих застосовувати щодо протестів грубі контрзаходи, але й мобілізує онлайн-тролів, спонсорованих такими персонажами, як олігарх Євген Пригожин.

Зовнішня політика могла стати альтернативою для Путіна, але вона поки що не приносить йому великих успіхів. Російська ініціатива зі створення мережі «колективної безпеки» в Перській затоці для заміни очолюваної США коаліції — вже провалилася. Водночас перший об’єднаний патруль російських і китайських стратегічних бомбардувальників потрапив у халепу з Японією і Південною Кореєю, що нагадало Москві про ризики, на які вона себе наражаає, втягуючись у безліч територіальних конфліктів, які Пекін навмисно роздмухує в Тихоокеанському регіоні. Путін закликав до посилення російського стратегічного ядерного потенціалу, покликаного продемонструвати готовність Москви згортати контроль озброєнь. Але фінансування цього пріоритету може здійснюватися тільки за рахунок інших — і серйозно перевантажених — підрозділів Збройних сил.

Російська економіка продовжує траєкторію хиткої стагнації. Зниження Центральним банком ключової ставки на 0,25% — до 7,25% річних — особливо не допоможе. Рішення грубо придушити мітинг опозиції вочевидь матиме серйозні економічні наслідки. Хоча ставлення західних інвесторів мало турбує Кремль, нестача інвестицій не може бути компенсована державним спонсорством «національних проектів», які є, радше, ресурсом для збагачення корумпованих бюрократів. Макроекономічну статистику, звичайно, можна підкоригувати, але скорочувані доходи населення так просто не пояснити.

Невдоволення зниженням рівня життя зростає давно, але Путін вважає за краще його ігнорувати, як і лісові пожежі, що поглинули Сибір цього літа. Тисячі москвичів скандували «Ідіть боротися з пожежами!» тисячам міліціонерів, мобілізованих для придушення «несанкціонованого» мітингу. Озброєний до зубів режим опинився в пастці — «помірні» репресії більше не вселяють страху, а ескалація насильства може лише збільшити лави опозиції.

Поки що кількість протестувальників у Москві була майже в 10 разів меншою, ніж у Гонконзі. Однак, навмисне зловживання силою може обурити сотні тисяч росіян, які вже були незадоволені економічною ситуацією, але ще не брали участі в політичних мітингах. Опитування, проведене на початку червня, припускало, що тільки 22−25% росіян були готові приєднатися до протесту. Але якщо під час вересневих виборів на вулиці вийде 5% москвичів, навіть повна мобілізація сил Нацгвардії не зможе утримати півмільйонний натовп.

Контраст між тим, як Путін покладається на пропаганду і військову силу з одного боку і публічним розчаруванням у цих пріоритетах з іншого боку, у минулі вихідні став очевидним. У ближньому колі Путіна, можливо, розуміють, що учасники мітингу в Москві — попри щедре використання поліцейських кийків — здобули психологічну перемогу і моральну перевагу. Компроміс міг би розрядити кризу, але Кремль занадто боїться показати слабкість — і може виявитися занадто корумпованим, щоб застосувати силу.”

Источник

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

Loading...