Вчора було 2 роки, як від руки московицького найманця загинула Ірина Фаріон.
Виявилося, що захищати українську мову в Україні, глибоко в тилу втилу, є не менш небезпечним, ніж захищати українську землю на фронті.
Незадовго до смерті, проти неї здійснювалася масована кампанія цькування. Багато тих людей, які нині цькують Сирського, брали в ній участь.
Тоді лише кілька людей підтримували пані Ірину. Натомість, на похорон прийшли тисячі.
Українці вміють любити лише мертвих героїв.
Ненавидіти одне одного українці вміють краще, ніж ворогів. Зараз переконаєтеся по коментарях під цим постом.
Дмитро Корчинський Dmytro Korchynskyi
Ірина Дмитрівна Фаріон була тим джерелом українськості, міцності до якого я постійно звертався!
Жорстка та безкомпромісна до ворогів, лагідна та турботлива до своїх, рішуча та грунтовна у власних переконаннях.
Вона руйнувала ворожу прошивку вкоріненну ворогом в нашій свідомості та захищала український світогляд.
Сьогодні, в другі роковини загибелі від рук адепта отруєного ворожим світоглядом, вшановуємо пам’ять Велета Української Нації!!!
