Подаємо мовою оригіналу:
Була я в Одесі декілька днів на відпочинку. Вперше з часу повномасштабного вторгнення відвідала це чудове і красиве місто.
Добиралися з Харкова до Одеси з невеличкими пригодами. На межі Харківщини та Полтавщини нас евакуювали з поїзда. Пасажири ходили по посадках, там їх радісно зустрічали комарі. Зрозуміла, що треба мати з собою відповідний закритий одяг для евакуацій, які з харківськими пасажирами трапляються часто. В небі працювало ППО та збивало російські КАБи (авіаційні бомби).
Одеса також зранена війною. Періодично з боку моря летять російські ракети, дрони, шахеди. Там зовсім інші звуки війни, ніж у Харкові. Політ цього залізяччя над морем звучить по-інакшому, ніж над сушею. Таласократичні звуки переважають телурократичні звуки )
В Одесі й повітряні тривоги по-інакшому звучать. Там не повідомляють, щО саме летить. Бо в Харкові обов’язково після кожної тривоги повідомляють тип загрози: ударні БПЛА, ракети, КАБи. І тоді розумієш, від чого і як швидко сховатися.
Після Харкова в Одесі відчуваєш себе спокійніше і безпечніше. Там багато людей, дуже багато молоді і дітей. Біля моря багато молодих вагітних жінок. Вони, як Мадонни, світяться радістю зсередини.
В Одесі навіть МакДональдси працюють. Звісно, зустрічаються приміщення, які стоять пусткою з надписом про здачу в оренду. Є поруйновані внаслідок російських атак будівлі. Але їх в рази менше, ніж в Харкові. Там нема над дорогами антидронових сіток. Тому після Харкова все одно здається, що в Одесі вирує життя. І це дуже добре, що можна душею там відпочити.
Ціни в Одесі – харківські. Звісно, біля моря все дорожче. Але в супермаркетах, у магазинчиках ціни приблизно такі ж.
Постійно тримала в голові думку, щоб не втрапити в «харківський сором». Для мене «харківський сором» означає наступне: прибути в інше українське місто, проїхатися в тролейбусі/трамваї і, не сплативши за проїзд, спокійно та гордо вийти. Бо ж за чотири роки життя в місті з безкоштовним електротранспортом випарувалися навички, які відповідальні за оплату проїзду )
Мовна ситуація в Одесі досить цікава. На вулицях дуже багато української мови, значно більше, ніж у Харкові. Це було так приємно! Звісно, розумію, що, мабуть, приїжджі відпочивальники частково створювали таке тло. Але – з іншого боку – залишився неприємний осад від сфери обслуговування.
Часто вперто тримаються мови держави-агресора, хоча я зверталася до них українською мовою. Іноді починають відповідати українською, але все одно зіскакують чомусь на російську. І ось тут уже ситуація з українською мовою значно краща в Харкові. Сфера обслуговування у Харкові у більшості випадків підлаштовується під споживача.
Разом з тим, одесити не толерують відверту українофобію. Була я свідком ситуації в одному готелі, де слід було заповнити відпочивальникам анкету з різними детальними питаннями. Якась дама дуже голосно і роздратовано спитала жінку на рецепшені, на «каком язьікє ето всьо заполнять».
Їй відповіли, щоб писала, як їй зручно. Дама не вспокоїлася. Через деякий час знову голосно звернулася: «Я нє панімаю, што там напісано. Што такоє посада?». Жінка з рецепшена зміряла «нєпанімающую» швидким поглядом і відповіла їй: «Пишіть просто – пенсіонерка». Більше «нєпанімающая» питань не ставила, швидко все сама оформила.
Ось така вона Одеса – статечна й несподівана водночас.
На фото видно наслідки вибуху від російської ракети в небі над морем.