“Натрапив у ФБ на інтерв’ю московської в основному актриси (перше кіно числиться «Русское», 2004) з Харкова Любави Грєшнової, випускниці Київського театрального, що з 2012 і аж до 2022 мешкала в Москві: каже, що продовжувала і під час війни зніматись, бо «ніхто згори не пояснив», що це недобре. І не розуміє, чому саме вона мала відмовлятись від кар’єри і заробітків в РФ, якщо десятки акторів, режисерів, сценаристів спокійно обслуговували російський кінематограф попри війну (хоча в курсі, що та ж Ірма Вітовська жорстко відмовилась одразу і від усілякої співпраці з окупантом)”, – пише політтехнолог Олексій Голобуцький на своїй сторінці у соцмережі “Фейсбук”, передають Патріоти України, та продовжує:
«Це тема для гарної інтелектуальної дискусії. Окей, чому я? А чому, коли продовжували зніматися сумісні проекти оператор не кинув камеру і не сказав: я не буду знімати російського актора? Якось воно було так, я не маю цьому пояснення. Це погано, і ми зараз всі це розуміємо.
По суті, вона була рядовим комбатантом інформаційного фронту Кремля. Ну, але бодай тепер опритомніла – що, до речі, подужали далеко не всі. Так що вона ще великий молодець в цьому плані.
Що з такими робити? Та, загалом, нічого. Добре, що відкрили для себе таку річ як лояльність до власної держави. Засуджувати? А сенс? Що це дасть?
По суті, єдине, кого треба засуджувати і виставляти вимоги – держава. Бо так, це норма для панівної більшості: їм мають «пояснити». Конкретно держава має пояснити, що таке добре, а що погане. Що прийнятне, а що ні.
Тому нехай собі працюють. Просто такі як Ірма Вітовська і Римма Зюбіна назавжди будуть в одній когорті, а отакі – в іншій”.
