Через день після того, як чоловік з відпочинку повернувся, дивлюся в смітнику папірці подерті, а там туристичний ваучер з квитками

Різне

Світлана сиділа з подругою в кафе після роботи:

– Він мені більше не потрібен і назад його не пущу, – розповідає про чоловіка Світлана, – після цього всього мені просто огидно на нього дивитися. Повертається, бо вже гроші закінчилися, не має де жити. Треба було про це думати, коли зраджував мені, а не іншим місцем!

– Ти маєш на увазі той відпочинок?

– Ага, а я думаю, що це він такий облесливий став, захотів окремо у відпустку поїхати, я тоді була проти, але потім зрозуміла — стільки справ на роботі, мене ще не скоро відпустять, нехай хоча б один з нас відпочине. От і поїхав в Туреччину. Пройшло десять днів його відпустки, і мені це пішло на користь, трохи відпочила й навіть встигла засумувати за ним. Зустрічаю його, а він такий змучений, ніби і задоволений, і щось його турбує. Не могла зрозуміти, що трапилося.

Наступного дня він пішов на роботу, а я взяла вихідний, щоб розібрати його валізу, приготувати смачну вечерю. Дивлюся в сміттєве відро, а там папірець подертий. Цікавість взяла верх — це виявився туристичний ваучер. На квитках друге ім’я – жінка, Ілона, 35 років. Чоловікові то моєму вже 47, ось і вирішив молодшу, мабуть, знайти – я то його напевно вже не влаштовую.

Тоді я почала шукати всю інформацію. Прийшов чоловік з роботи, ми вже лягли спати, але мені, звичайно, було не до сну. Я залізла в його телефон, а там і були всі докази. Я з криками розбудила його і спитала, що це за жінка. Він не став нічого заперечувати й в усьому зізнався. Добре ще сімнадцятирічний син не чув – він в гостях був у друга. Потім вже пояснила йому, чому тато з нами більше не живе.

Одразу після цього чоловіка ще й звільнили з роботи. Моєму щастю не було меж — він же спокійно зібрав речі і переїхав в орендовану квартиру, а зараз коштів нема й став просити вибачення. Проситься назад, в сім’ю. Але я не хочу бачити поруч цього зрадника. Ти б чула, що він мені говорить, що знову мене без тями покохав, не може без мене. Але я вже цим побрехенькам не вірю. Поки не пускаю – нехай мучиться. Треба було головою думати, нехай тепер оця його пасія до себе бере.

Чи правильно вчинила дружина?

Рейтинг статті
Поділитися з друзями
BBCcCNN