До нас зі своїми речами приїхала свекруха і сказала, що поживе у нас півроку. Я аж дар мови втратила. Свердлю очима чоловіка, а він погляд відводить. І ось з цього дня у мене почалося «веселе» життя

Днями зайшла до мене в кабінет колега, вигляд у неї був дуже сумний.

– Я так більше не можу, свекруха намагається нас з Вадимом розлучити, – з порога сказала вона. З подивом глянувши на неї, я промовила: «Розповідай, що трапилося!» Тетяна стомлено сіла на стілець і повідала свою історію.

– Я вже якось тобі розповідала, з Вадимом ми познайомилися в інституті. Я закохалася в нього «по вуха», нікого більше не помічала. І він до мене добре ставився, думаю, що кохав так само сильно, як і я його. Закінчили університет, і відразу одружилися. З його мамою я познайомилася буквально напередодні весілля. Мене, як невістку, вона не прийняла, було видно, що нашого шлюбу не бажає.

Мені в спадок дісталася невелика квартира, де ми і стали жити з Вадимом. Потім народився Кирило, через два роки Ксюша. І все в нашій сім’ї було не погано. Іноді сварилися, швидко мирилися, взагалі як у багатьох. Головне, була повага і любов.

Чоловік зі своєю мамою розмовляв щодня і додому до неї ходив, але завжди один, мене з дітьми не брав. Свекруха нас своїми візитами не пестила, її діти навіть толком не знають. Мені, звичайно, таке ставлення не приємно, але з роками з цим звиклася. І тільки через кілька років зрозуміла, що у Вадима з матір’ю дуже не прості відносини. Свекруха – жінка владна, все життя пропрацювала на керівних посадах, і сина виховувала строго. Любові та уваги він майже не бачив, але чомусь у Вадика в розмові з мамою завжди присутні нотки вибачення, ніби він нашкодив і намагається загладити свою провину.

Рік тому ми взяли трикімнатну квартиру в іпотеку, відразу дітей поселили в різні кімнати, а то Ксюшкі скоро 10 років, і у них з Кирилом порозуміння немає. Цієї весни на мене чекав неприємний сюрприз. До нас зі своїми речами приїхала свекруха і сказала, що поживе у нас півроку. Я аж дар мови втратила. Свердлю очима чоловіка, а він погляд відводить. Питаю у Тамари Василівни: «А що з вашим житлом не так?» Вона відповідає, що свою квартиру продала, купила в споруджуваному будинку, і здається вона в листопаді цього року.

Мені не хотілося бути не ввічливою і не гостинною, я відразу заметушилася, дітей вирішили на цей час переселити в одну кімнату, а свекрухі віддати кімнату сина. Той сопів, поки його ліжко перетягували в Ксюшкину кімнату, але куди діватися, свекруха все таки, як не дати притулок.

Залишившись з чоловіком наодинці, я висловила своє невдоволення, чому мене не попередили заздалегідь. Він щось пробурмотів, потім додав, що його мама зазвичай все літо живе на городі, так що нам потрібно потерпіти зовсім небагато. І ось з цього дня у мене почалося «веселе» життя.

Свекруха завжди мною незадоволена. Я і готую погано, і пил у мене на підвіконні, і речі часто перу, а потрібно воду економити. І навіщо я посудомийною машиною користуюся, коли дві тарілки можна руками помити. Та й головне, я до чоловіка неуважна. Це ще добре, я мовчки вислуховувала, сильно засмучуючись і переживаючи. Але цього їй було мало, і стала вона Вадику про мене всякі небилиці розповідати. Нібито я по телефону з чоловіками розмовляю, коли він на роботі. Натякає йому, що у мене є інший.

Взагалі то «капає на мізки» Вадиму, а він слухає, а потім мені претензії пред’являє. І чіплятися став, справді, я якось не так готую, і сорочку-то йому забула попрасувати, і подивилася на нього не так. Свекруха на дачу свою так і не поїхала, ми то сподівалися, а вона сказала, що не хоче цього літа там жити, мовляв буде їздити тільки по вихідним. У підсумку вона нас і «запрягла» пахать на своєму городі. Так що ми всі вихідні на дачі «відпочиваємо».

А Тамара Василівна продовжує на мене бурчати, і Вадику щось нашіптувати. Одним словом, свекруха робить все, щоб нас розлучити. Я стала роздратованою, зриваюся на дітях, на чоловіку. І ми постійно сваримося. Раніше, якщо сперечалися, то намагалися голос не підвищувати, а зараз кричимо одне на одного на все горло.

Вчора так сильно посварилися, Вадик одягнувся і пішов, правда через годину повернувся, але поки його не було, сиджу в кімнаті, тихенько плачу. Чую, свекруха пройшла на кухню, чайник поставила і пісеньку наспівує, та таку веселу, відчувається, у жінки чудовий настрій. Мене така злість взяла, вона явно намагається розлучити мене з чоловіком, але їй мене не перемогти. Буду боротися за своє щастя.

Я все вирішила, поставлю Вадиму ультиматум: нехай їй орендує квартиру або відправляє на дачу, але в моєму будинку щоб більше її не було. У кінці монологу, очі Тетяни горіли і було видно її бойовий настрій.

Що ж, побажаю їй удачі, їй вона однозначно знадобиться.

Оцініть статтю:
BBCcCNN
До нас зі своїми речами приїхала свекруха і сказала, що поживе у нас півроку. Я аж дар мови втратила. Свердлю очима чоловіка, а він погляд відводить. І ось з цього дня у мене почалося «веселе» життя