Донька вийшла заміж, тепер вона заходить до мене вкрай рідко, якщо тільки у справі, по телефону теж спілкується неохоче. Зате по селі вона ходить трохи не під ручку зі своєю свекрухою. Я не розумію, що я такого зробила, що моя рідна донька так зі мною поводиться

Життєві історії

Донька вийшла заміж, тепер вона заходить до мене вкрай рідко, якщо тільки у справі, по телефону теж спілкується неохоче. Зате по селі вона ходить трохи не під ручку зі своєю свекрухою. Я не розумію, що я такого зробила, що моя рідна донька так зі мною поводиться

Моя донька вийшла заміж і свою свекруху вона любить більше, ніж мене. Я не розумію, як так можна, невже я була такою поганою матір’ю? Що я такого зробила, щоб мене так зраджувала рідна донька?

Заміжньою я ніколи не була, всі сили і любов віддавала їй і її молодшому братові, могла б хоча б робити вигляд, що любить мене, а не ігнорує. Зате для неї незаперечний авторитет – її свекруха, яку я вже терпіти не можу. Дочка називає її мамою і на «ти», як рідну, а мене це дратує, я по-справжньому ревную.

Дочку я народила досить рано: в вісімнадцять років. Її біологічний батько мене кинув, який виявився не готовим до батьківства і відразу ж втік в армію. Мої батьки були ошелешені моїм вчинком, тому вирішили мене відправити народжувати до бабусі з тіткою в селище і жити там.

Але в селі я прожила лише п’ять років, бо хоч бабуся і відносилася до нас добре, але з нею ще жила моя тітка, яка, м’яко кажучи, була не в захваті від нашої присутності там. Мені це набридло, і я повернулася до батьків.

Але з ними теж стосунки не складалися. Я йшла з дому, залишаючи на них дочку на кілька днів, але потім мені подруга запропонувала знімати у неї кімнату, адже треба якось визначатися в житті – скоро доньці в перший клас йти. Знімаючи кімнату, я познайомилася з двоюрідним братом подруги і невдовзі зрозуміла, що чекаю від нього дитину. Але хлопець не хотів зі мною одружуватися, теж втік.

Саме тоді не стало моєї бабусі. Як виявилося, вона залишила заповіт на квартиру в селищі тільки мені, а не тітці. Та просто була в нестямі через це.

Ось тоді тільки й зажили ми нормальною сім’єю: моя восьмирічна дочка і новонароджений син. Я отримувала допомогу на дітей, та й батьки трохи допомагали. Коли я відправила в три роки сина в дитсадок і пішла працювати, у дочки почався складний підлітковий вік, зовсім скотилася в навчанні.

Дочка ледве дотягла, щоб закінчити школу, а потім вступила в коледж в місті, поруч з моїми батьками. Але довчитися їй не судилося, Валентина знову повернулася в село, але не до мене. Виявляється, весь цей час вона зустрічалася з хлопцем з нашого села. А коледж вона кинула, бо зібралася за нього заміж.

Ось тут і почалося. До мене вона заходить вкрай рідко, якщо тільки у справі, по телефону спілкується неохоче. Зате по селі вона ходить трохи не під ручку зі свекрухою.

Якось я не витримала і запитала у неї: «Валю, що сталося? Чому ти мене ігноруєш? Чим я тобі не догодила, а та матуся краще?». Вона каже: «Та не ображайся ти, просто у мене дитинство було таким складним: ти з усіма завжди лаялася, всюди мене тягала, туди, де мені було погано. А потім з братом доводилося няньчитися, а коли мені було складно в середніх класах, ти мене не помічала і не питала, що у мене на душі, тобі цікавий був тільки син. Мені зі свекрухою простіше – вона завжди хотіла доньку, вона мене вислуховує і не дорікає. Та й взагалі – я вже доросла, а брат маленький, тобі є з ким спілкуватися».

Я намагалася стати хорошою мамою, просила вибачення за минуле, намагалася виманити всі її секрети, щоб зрозуміти і порадити що-небудь. Але вона нічого не говорить: «Так все нормально, мамо». Але селище маленьке, я завжди дізнавалася від чужих людей якісь події в житті дочки. Одного разу у неї почалися проблеми зі здоров’ям, і вона зі свекрухою обійшла всіх лікарів, а мені навіть нічого не сказала. Потім вони з чоловіком та свекрухою літали на море відпочити, і знову мені про це – ані слова. Та й багато таких дрібниць, образливих для мене, як для мами. Я взагалі для неї, як стороння людина, вона навіть нічого хорошого в нашому з нею житті не згадує.

Мені багато хто радить подружитися зі сватами, щоб зблизитися з дочкою. Я пробувала, спілкувалася по телефону, але ми навіть спільної мови не знаходимо, як на різних планетах живемо.

І ще мене не покидає це почуття ревнощів, я не розумію, як можна любити чужу жінку більше, ніж рідну маму. Що мені робити, щоб повернути прихильність рідної доньки?

Фото ілюстративне – pinterest.

Жми «Нравится» и получай только лучшие посты в Facebook ↓

Донька вийшла заміж, тепер вона заходить до мене вкрай рідко, якщо тільки у справі, по телефону теж спілкується неохоче. Зате по селі вона ходить трохи не під ручку зі своєю свекрухою. Я не розумію, що я такого зробила, що моя рідна донька так зі мною поводиться