Пряма мова
Мобілізація: вісім рішень, які давно треба ухвалити.
На п’ятому році повномасштабної війни ми досі говоримо про мобілізацію так, ніби це виключно робота ТЦК та СП.
Це зручно. Політичне керівництво встановлює плани, місцева влада робить вигляд, що нічого не знає, суспільство звинувачує військовослужбовців ТЦК, а ті, хто воює з 2022 (2014, 2015…) року, продовжують чекати хоча б приблизної відповіді на просте питання: скільки ще?
Мобілізація не може й надалі бути лотереєю, у якій воює той, кого першого знайшли. Потрібен новий суспільний договір: права для тих, хто вже служить, обов’язки для тих, хто досі залишається осторонь, і відповідальність держави за власні рішення.
Я бачу щонайменше вісім рішень.
1. Провести повний аудит мобілізаційного ресурсу.
Держава повинна нарешті порахувати не абстрактні мільйони чоловіків, а реальний ресурс: хто перебуває в Україні, хто придатний за станом здоров’я, хто має військовий досвід, цивільну спеціальність, бронювання або законну відстрочку.
Одночасно потрібен аудит самих Сил оборони: скільки людей перебуває в бойових підрозділах, скільки у штабах, органах управління, навчальних центрах, ТЦК та підрозділах забезпечення. Без цього будь-які мобілізаційні плани є звичайним ворожінням на папері.
2. Знизити верхню межу обов’язкової мобілізації до 55 років.
У 55 років військовослужбовець повинен отримувати гарантоване право на звільнення. Після 55 років служба має бути добровільною, за строковим контрактом, для людей, чиї досвід і спеціальність справді потрібні війську.
Це не означає, що люди після 55 років непотрібні. Серед них багато сильних командирів, інструкторів, медиків, водіїв, ремонтників і зв’язківців. Але примусова служба після 55 років не повинна залишатися загальним правилом.
Звільнення має відбуватися поетапно, за чітким календарним планом. Не після розмитого «коли знайдуть заміну», бо в такому разі заміни не знайдуть ніколи.
3. Запровадити реальну базову військову службу для молоді.
Чоловіки віком від 18 до 24 років повинні пройти базову підготовку і визначений строк служби без примусового залучення до бойових дій.
Вони можуть виконувати завдання з охорони, логістики, забезпечення, обслуговування військової інфраструктури. Це дозволить замінити там старших військовослужбовців і вивільнити придатних людей для бойових частин.
Студенти повинні проходити повноцінну практичну БЗВП, а не прослуховувати черговий курс для галочки. Після професійного відбору частина з них має одразу отримувати фахову підготовку операторів БПЛА, зв’язківців, фахівців РЕБ або медиків.
4. Повністю переглянути систему бронювання та відстрочок.
Бронювати потрібно критичні для держави функції та посади, а не назви підприємств, потрібні знайомства чи правильні посвідчення.
Окремого аудиту потребують поліція, ДБР, БЕБ, митниця, прокуратура, центральні органи влади та інші державні структури. У кожній із них має залишитися обґрунтований мінімум придатних чоловіків. Решта повинні перебувати в загальному мобілізаційному ресурсі.
Так само потрібно переглянути автоматичні відстрочки. Наявність трьох і більше дітей може враховуватися під час визначення черговості, але не повинна бути безумовною індульгенцією від виконання конституційного обов’язку. Я говорю це як батько трьох дітей.
5. Навести порядок із придатністю та використанням людей у війську.
Колишня категорія «обмежено придатних» не повинна означати, що людина роками числиться у частині, не має придатної для себе роботи, але займає посаду і отримує грошове забезпечення.
Спочатку незалежна ВЛК. Потім підбір реальної посади відповідно до здоров’я, освіти та навичок. Якщо протягом визначеного строку в усіх Силах оборони не знайдено посади, яку людина може повноцінно виконувати, вона повинна мати право на звільнення.
Проблема часто не в непотрібній людині. Проблема в бездумному кадровому рішенні.
6. Встановити граничний строк служби.
Кожен, хто відслужив 36 місяців під час повномасштабного вторгнення, повинен отримати право на звільнення. Служба з 24 лютого 2022, а тим паче з 2014…, року має враховуватися повністю, а дні реального виконання бойових завдань повинні мати підвищений коефіцієнт.
Нові контракти не можуть обнуляти попередні роки служби. Людині, яка служить із 2022 року, вже мовчу про попередні роки від 2014 , не можна пропонувати відслужити ще 10 або 24 місяці, наче попередніх чотирьох років не було.
Після звільнення військовослужбовець переходить до підготовленого резерву та отримує гарантований строк без повторної мобілізації.
7. Гарантувати права під час служби.
Один гарантований перехід до іншої частини протягом року за наявності рекомендаційного листа. Вичерпний перелік причин для відмови. Можливість затримати переведення лише один раз і на чітко визначений строк для підготовки заміни.
Так само мають бути гарантовані ротації, відпустки, лікування та реабілітація. Не залежно від настрою конкретного командира.
Базове грошове забезпечення також повинно бути переглянуте для всіх, а не лише для учасників нових контрактних програм. У війську не може бути двох фінансових реальностей: одна для тих, кого зараз намагаються залучити, інша для тих, хто тягне війну з 2022 року.
8. Зробити відповідальність неминучою, але справедливою.
Людина, яка втекла з БЗВП, не побувши жодного дня в бойовому підрозділі, і військовослужбовець, який після кількох років бойових дій зламався фізично або психологічно, не можуть отримувати однакове ставлення.
Для тих, хто вперше пішов у СЗЧ після тривалої бойової служби, потрібні перевірка причин, лікування, реабілітація та можливість продовжити службу в іншому підрозділі.
Для тих, хто тікає з навчального центру та відмовляється повертатися, після короткого періоду добровільного повернення має наставати реальна кримінальна відповідальність.
Так само повинна бути визначена категорія злісних ухилянтів. Не тих, у кого помилка в Оберезі або одна пропущена повістка, а тих, хто придатний, не має відстрочки, належно отримав мобілізаційне розпорядження і свідомо відмовляється його виконувати.
Для них потрібні автоматизовані та послідовні обмеження через державні реєстри: рахунки, право керування транспортом, реєстраційні дії, а далі кримінальна відповідальність. Але виключно після належної перевірки, з правом оскарження та рішенням уповноваженого органу або суду.
І така сама відповідальність повинна діяти для посадовців, командирів, членів ВЛК та військовослужбовців ТЦК та СП, які порушують закон, блокують законні переведення, направляють людей на посади всупереч стану здоров’я або прикривають потрібних людей.
Мобілізація не може бути полюванням на тих, хто не встиг сховатися. Але й війна не може залишатися справою одних і тих самих людей.
Ті, хто служить, повинні знати, коли зможуть повернутися додому і що держава їм гарантує.
Ті, хто може служити, повинні знати, що нескінченно ховатися не вийде.
А ті, хто ухвалює рішення, повинні нарешті відповідати не лише за красиві цифри у звітах, а й за законність, справедливість та результат.
Інакше ми й далі воюватимемо не лише з Росією, а й із власним безладом.
