Ірині було важко справлятись з двійнею і вона пішла від нас

Різне

З Ірою ми прожили 2 роки, і вона очікує дитину. Ми були щасливі. А коли на узі показало, що у нас двійня, та ще й близнючки так взагалі щастю не було меж.

Жінка була в лікарні, а в цей час я підготував кімнату для моїх принцес. Я Купив туди все, що потрібно і не потрібно. Я хотів щоб мої принцеси ні в чому не мали потреби.

Прийшов час виписки. Я купив коханій величезний букет троянд і каблучку з діамантом. Так зарплата у мене була звичайно не дуже велика, але я для себе вирішив, у що б то не стало вручити шикарний подарунок за двох принцес.

Я привіз своїх трьох дівчаток додому і не міг намилуватися ними. Я був щасливий. Перший тиждень після народження я був удома. Спеціально брав відпустку, щоб дружина втягнулася у все це. А потім я вийшов на роботу. Все змінилось. Ірині було дуже важко з двома дітьми, вона ходила постійно роздратована. Наші відносини дуже сильно змінилися. Кохана вже не була такою милою як раніше. Але я все розумів і підтримував дружину.

Ірина постійно говорила що: Я втомилася, вони постійно плачуть, сплять в різний час, я не можу відпочити навіть…

Я заспокоював її…

– Не переживай люба… Дівчатка підростуть і буде легше…

На що дівчина тільки відмахнулася від мене зі словами: І так все набридло, ще ти зі своїми порадами лізеш.
Я не став ображатися на дружину за це, просто розумів що вона втомилася.

Мене відправили в незаплановане відрядження на тиждень.Ірина не брала трубку коли я дзвонив. А коли я приїхав то, був здивований …

Зайшовши додому я побачив зі своїми дочками сусідку тітку Валю, вона їх годувала з пляшечки.

-А що тут відбувається? Де Ірина?

А Ірина попросила мене подивитися за дітьми і сказала що скоро прийде, а потім я побачила це … ось … подивися…

Тьотя Валя простягнула мені листок. Це була записка

Вибач мене, але я так більше не можу… Я йду і знаю що ти справжній чоловік, ти впораєшся…

Я сів на диван і не розумів що мені робити далі.

У будинку не було жодної речі дівчини, вона зібрала все. Я намагався якось розшукати її, але нічого не виходило. Та й часу особливо не було. Потрібно було дівчаток ростити, адже коли пішла Ірина їм було всього по 8 місяців.

Я попросив тітку Валю допомогти мені, більше то і звернуться було ні до кого. Тьотя Валя погодилася і сказала мені: Не переживай, разом виростимо.

З тих пір тітка Валя наша паличка виручалочка. Прям Богу дякую, що саме вона наша сусідка.

Минув рік. Тьотя Валя грала з дітьми на вулиці. Я був дома, готував своїм принцесам обід. Раптом відчинилися двері, і на порозі стоїть Ірина з маленькою дитиною на руках.

Вона побачила мене і розплакалася, так сильно що маленька дитина також почала плакати. Крізь сльози дівчина сказала:

– Вибач мене… Я зробила велику помилку, коли залишила тебе і дівчаток. А тепер кинули мене і мого сина…
Я дивився на неї і мені стало її так шкода. Я розумів, що люблю її до сих пір, навіть незважаючи на те що вона так зробила.

Я обняв її і сказав:

– Більше ніколи так не роби… Дівчатка нудьгували За тобою…

А це хто? Запитав я про немовля…

Це мій син. Його батько пішов до іншої. Сказав що це не його бути татом, рано ще.

Ну нічого тепер це наш син, твій і мій, а у дівчаток з’явився братик.

Рейтинг статті
Поділитися з друзями
BBCcCNN