Марина Олегівна відразу сказала, що не братиме участі в організації весілля, нам допомагали лише наші батьки. Тому мене дуже здивувало, що на самому весіллі свекруха подарувала нам чималу, як для неї, суму

Різне

Мої батьки не могли забезпечити мене житлом, але кілька років тому не стало моєї тітки, вона була самотня, тому свою квартиру вона залишила мені в спадок. Це було дуже неочікувано, але дуже круто. Величезна трикімнатна квартира в центрі міста стала для мене подарунком долі. Ми з батьками зробили там шикарний ремонт, купили всю потрібну техніку, одним словом, з звичайної дівчини з села я перетворилася в завидну наречену.

Через рік я зустрілася з Сергієм, в якого відразу ж закохалася. Незабаром ми почали жити разом, він перевіз речі до мене. Ще через пів року ми почали планувати весілля. Моєму щастю не було меж, у мене було все, про що я тільки могла мріяти – і шикарна квартира, і чудовий чоловік.

Все змінилося після того, як я познайомилася з мамою Сергія. Познайомившись з майбутньою свекрухою я відразу ж зрозуміла, що жити вона нам спокійно не дасть, і я не помилилася. Спочатку Марина Олегівна намагалася бути зі мною люб’язною, часто приходила до мене в гості, але постійно скаржилася, що грошей їй не вистачає. Крім мого чоловіка, у неї ще була молодша донька-студентка. Чоловіка у свекрухи давно не було.

Марина Олегівна відразу сказала, що не братиме участі в організації весілля, нам допомагали лише наші батьки. Тому мене дуже здивувало, що на самому весіллі свекруха подарувала нам чималу, як для неї, суму – 10 тисяч гривень. Я подумала, що це компенсація за те, що мої батьки і весілля нам зробили, і житлом я забезпечена.

Після весілля ми з Сергієм вирішили поїхати у весільну подорож за кордон. Коли про це дізналася його мама, вона прийшла до нас додому і з порога заявила, щоб ми віддали їй подаровані нею гроші.

«Значить так, синку, жити у вас є де, так що гроші, які вам подарували, ти віддаєш мені. Нічого витрачатися на дорогу поїздку, сподіваюся ти пам’ятаєш, що у мене мінімальна зарплата, а мені ще твою сестру в університеті три роки вчити».

Сказати, що я була ошелешена, це нічого не сказати! Адже Сергій її син, і що таке 10 тисяч в наш час? Але чоловік відповів їй: «Значить так, мамо! Я тепер не сам, у мене є дружина, і квартира це її. А гроші ти сама нам вирішила подарувати, і те, як ми їх будемо витрачати – наша справа».

Ми благополучно полетіли відпочивати. По приїзду вирушили в нашу квартиру, але просто не змогли відкрити двері. Свекруха, поки нас не було, змінила замки на дверях, і в’їхала без дозволу в мою квартиру, та ще й дочку свою притягнула! Ми викликали майстра і знесли двері.

Поки я займалася дверима, мій чоловік вирішив питання з її сестрою: та зібрала свої речі і поїхала до своєї мами. Свекруха не змусила себе чекати! Вона миттю прилетіла з магазину і почала волати: «Запам’ятай назавжди, все що твоє, тепер твого чоловіка, а значить, і моє теж! Ти не посмієш мене вигнати».

Я спокійно їй відповіла: «Це квартира тільки моя, і я, і тільки я, буду вирішувати, хто в ній буде жити».

Мій чоловік підтримав мене. У підсумку ми таки віддали їй подаровані гроші, і попросили, щоб вона негайно пішла від нас. У цього моменту пройшло вже 3 роки, відтоді свекруха ще не раз до нас заявлялася з вибаченнями, ми її пробачили, але сім’єю я її ніколи не визнаю.

Рейтинг статті
Поділитися з друзями
BBCcCNN
Добавить комментарий