Мужній кіборг та батько двох малюків загинув за містичних обставин на Донбасі: “Благословіть на смерть за Україну”

Новини

З Майдану у 2014 році Василь Кіндрацький приїхав на Різдво до рідного Миколаєва на Львівщині, щоб провести різдвяні свята з родиною, а також попрощатися.

А вже 9 січня чоловік поїхав до отця Ярослава, який сильно розгубився від прохання Кіндрацького. Той впевнено попросив: “Благословіть, отче, на смерть за Україну”. Історію мужнього кіборга опублікували на сайті “Повернись живим“.

Жодних заперечень п’ятдесятирічний Василь Кіндрацький, який протягом п’яти років очолював районну державну адміністрацію, не хотів чути ні від священника, ні від дружини. Чоловік запевнив, що дітей своїх, які народилися вже коли йому було понад 40 років, залишає на Божу опіку.

Василь Кіндрацький, фото: savelife.in.ua

“Мій тато казав, що Україна і свобода воліють крові. Коли після проголошення незалежності всі стрибали до неба на радощах, тато казав, що рано радіти. Свободи не буває без крові.”, – заявив Кіндрацький. Василь Кіндрацький

Василь Кіндрацький – “Кіндрат” – таки став добровольцем і до батальйону ОУН у Піски приїхав удвох з товаришем. Згодом частина оунівців стали бійцями 81-ї десантно-штурмової бригади.

На світанку 25 травня, Кіндрат вибрався на вежу напівзруйнованої шахти й встановив два прапори – державний та ОУН. З тієї висоти він побачив Донецьк і широчезний український степ, про що наступного дня встиг розповісти телефоном дружині Галині.

Василь Кіндрацький, фото: savelife.in.ua

Василь Кіндрацький, фото: savelife.in.ua

А вже через два дні з боку Донецького аеропорту російський танк вистрілив по позиції “Шахта” біля села Водяного. Кіндрацький дістав смертельне поранення. Хоча й лікарі ще сорок хвилин боролися за його життя, він стік кров’ю.

Він так і не встиг прочитати шкільний твір свого семирічного сина Ярослава “Незламний тато”, написаний до Дня Героїв. Хлопчик написав ці слова за п’ять днів до того, як батька не стало:

“Мій тато поїхав на війну. Тато і його друзі б’ються з ворогами у селі Пісках біля Донецького аеропорту… Тато деколи приїздить додому, бо дуже сумує за нами, і мама в цей час просто розцвітає. Ми з сестрою Ангелинкою слухаємо цікаві розповіді про війну. Мені дуже подобається татова форма… Мені дуже сумно, коли тато повертається на передову. Він каже, що мусить воювати до кінця, аж поки Україна не переможе. Мій татусь – патріот, незламний борець за свою Вітчизну. За це я його поважаю і люблю. Повертайся до нас, татку, живим і здоровим”.

Василь Кіндрацький, фото: savelife.in.ua

Василь Кіндрацький, фото: savelife.in.ua

Рейтинг статті
Поділитися з друзями
BBCcCNN