Найбільше я боялася знущань, як у Бучі: українська чемпіонка – про окупацію Херсона

Віцечемпіонка Паралімпіади у Токіо Яна Лебедєва провела 40 днів в окупації у Херсоні. Вибравшись на підконтрольну Україні територію 38-річна легкоатлетка, яка свого часу тричі вигравала чемпіонат Європи, поділилася своєю історією.

Яна жила в приватному будинку вдвох із чоловіком, який теж пересувався лише на інвалідному візку. З початку березня, коли Херсон став окупованим, становище у місті стало складним.

“Було складно з ліками, з продуктами харчування, з готівкою та з магазинами. Тоді ще їздило багато волонтерів, які розвозили хліб та їжу з ресторанів. Волонтери складали списки людей з інвалідністю, людей похилого віку, завозили адресне харчування, побутові речі та засоби гігієни. Згодом у місті поставили російські блокпости, стали перевіряти документи, телефони, вечорами їздили вулицями та світили прожектором по вікнах”, – цитує титуловану паралімпійську спортсменку naiu.org.ua.

Також увімкнули російське телебачення та відключили мобільний зв’язок.

“Найважчим було те, як ми вдвох на інвалідних візках поїдемо в небезпеку, де невідомо, що може статися, тим більше що мобільного зв’язку немає. А залишатися – як? Найбільше я боялася знущань. Прийдуть, двері виб’ють – а тут двоє в інвалідних візках, і нікому захистити, і зброї немає. Напруга зростала у місті”, – не змогла приховати емоцій Лебедєва.

Звуки снарядів, що рвуться, були чутні щодня.

“До цього неможливо звикнути, тому що воно все одно тисне на психіку, на почуття. Нам пропонували виїхати до Фінляндії, але нам не хотілося їхати з Херсона до останнього”, – зізналася дівчина.

Лише коли розкрилася правда про звірства в Бучі, Ірпені та Гостомелі, Яна з чоловіком стали замислюватися про евакуацію.

“Нам стало страшно за своє життя. Адже ми вдвох і ми взагалі безпорадні проти російських військових і ми не знаємо, що в них у голові може стукнути. Люди виїжджали з Херсона через знайомих, всі виїзди організовувалися через групи в Telegram”, – зазначила Яна .

Після кількох невдалих спроб Лебедєвим вдалося прорватися з окупації.

“Дорога йшла через села і не було жодних покажчиків. І карт ніяких не було. По нашому шляху тоді було 10 російських блокпостів. Вони зупиняли машину, могли перевірити документи, подивитися речі. Запитували нас, куди ми їдемо, ми відповідали, що до Одеси, до родичів. А вони нам: “Лучше поезжайте в Крым, потому что там есть продукты”. Я в дискусію не вступала, тому що це немає сенсу”, – додала легкоатлетка.

Насилу Яна з чоловіком змогли дістатися до території, яка контролювалася ЗСУ.

“Коли побачили перший наш блокпост, уже видихнули, як ковток свободи, легше дихається, почуваєшся набагато безпечнішим, і сльози на очах… Хлопці нам такі: “Скажіть паляниця”, – підсумувала спортсменка.