— Напевно я не буду вступати цього року в інститут, — каже дівчинка вчителям, — бабусю немає з ким залишати. Влаштуюся соціальним працівником, щоб графік був вільним, а там подивимося

— Як бабуся? — співчутливо запитують сусідки 17-ти річну Ангеліну, — Тьотя Світлана хоча б допомагає? Ти справляєшся? А навчання як? Ну ти звертайся, якщо що …

Ангеліна зніяковіло відповідає, що все нормально, від допомоги відмовляється, на питання про те, чи допомагає їм тьотя Світлана — негативно відмотує головою. Як навчання? Так поки нормально, 11 клас, тільки відразу після школи Ангеліна мчить додому: бабуся ж лежить.

— Без «погуляти» ще можна прожити, — пліткують сусідки за спиною, — а їй же треба і до іспитів готуватися, і в інститут вступати. Ні, а Світлана яка? Образилася вона, про матір рідну забула. Люся ж дочок одна піднімала …

Колись у Люсі, Людмили Михайлівни було 2 дочки: Надія і Світлана. Старша дочка жінки Надя вийшла заміж у 20 років, Світлані тоді було 18. Через рік у Наді народилася дочка Ліна, а ще через 3 роки шлюб Надії розпався.

До мене повернулися, — розповідала Людмила Михайлівна сусідкам, з якими все життя прожила в одному дворі, — та так і живемо: в одній кімнаті я, в іншій — дочки і внучка. Світлана незадоволена, звичайно, що сестра повернулася, та ще з дитиною, але вона заміж випурхне, а вже Надя зі мною.

Надія не відрізнялася міцним здоров’ям, часто саме бабусі доводилося відводити і забирати Ліну з садка, а потім і зі школи. І це теж ставало причиною бурчання Світлани.

Жми «Нравится» и получай только лучшие посты в Facebook ↓

— Напевно я не буду вступати цього року в інститут, — каже дівчинка вчителям, — бабусю немає з ким залишати. Влаштуюся соціальним працівником, щоб графік був вільним, а там подивимося