«Наша сім’я досі не знає де похований тато»


Під час передвиборчої кампанії 1994-го, за п’ять років до вбивства В’ячеслава Чорновола, його правиця і секретар НРУ Михайло Бойчишин, батько Лідії, зник безвісти. Замовників його викрадення донині не знайдено, справу не закрито…

З того часу минуло понад двадцять п’ять років. Лідія Бойчишин — член Центрального Проводу Народного Руху України, експерт в галузі екології, доцент кафедри фізичної та колоїдної хімії хімічного факультету ЛНУ ім. І.Франка. Багато чого у житті досягнула, однак біль втрати та несправедливості завжди в її серці…

— Як вам пригадується той час, коли сталися події, пов’язані із зникненням вашого батька, Михайла Бойчишина?

— Згадуючи січень 1994 року, досі відчуваю страх. Страх того, що у тебе можуть відібрати найцінніше — твою сім’ю. Моя мама, Любомира Бойчишин, після зникнення безвісти чоловіка Михайла та вбивства 17-річного сина Романа, говорила: «Щасливий той, хто не має що втрачати, окрім власного життя».

Наша родина отримувала листи — погрози з вимогою не продовжувати пошуки тата, які були долучені до справи. У нашій квартирі завжди були присутні особи (ми думали, що це друзі, а виявилося — агенти), які втерлися у довіру до мами Любомири. Сьогодні вони живуть в РФ і працюють на Кремль, вони «курували» і сім’ю Чорновола. Наша сім’я досі не знає, де похований тато, страшно уявити, під який асфальт його могли закатати, навіть свічку немає де запалити…

Михайло Бойчишин— Це було політичне вбивство?

— Наша сім’я, всі друзі та й недруги, які знали заступника Голови Народного Руху України Михайла Бойчишина, переконані, що це політичне вбивство.

Народний Рух України у 1994 році на дострокових виборах Президента (кандидат В’ячеслав Чорновіл) мав всі перспективи отримати перемогу. Зникнення Бойчишина негативним чином позначилося для НРУ на парламентських і президентських виборах 1994 року. На президентські вибори Рух взагалі не виставив свого кандидата. Удар був сильний, і повноцінної заміни Бойчишину знайти не вдалося.

Михайло Бойчишин (на передньому плані) та В'ячеслав Чорновіл

Щодо версій його зникнення, то їх було чимало. В першу чергу, політична. Михайла Бойчишина розглядали як політичного діяча, як голову виборчого штабу Народного Руху України на дострокових парламентських та президентських виборах 94-го року. За життя батька були фактично охоплені роботою всі 450 виборчих округів до ВР. Якщо говорити про висунення Чорновола у президенти України, то над цим ще в 1993 році працювали команди політтехнологів, професіоналів з США і Канади. При цьому враховувалося, що в разі перемоги Чорновола, з ним до влади повинна прийти підготовлена команда, повинні бути кандидати на міністерські портфелі і так далі (передбачалося, що батько може стати прем’єр-міністром). Тобто паралельно формувався тіньовий Кабінет міністрів. Напрацьовувалися важливі документи, вироблялася стратегія виведення України, в першу чергу, з-під залежності від Росії. Батько також здійснював зв’язок з закордонними організаціями, що підтримують Україну.

Михайло Бойчишин курував кілька економічних напрямів. У першу чергу, енергетична незалежність. Побудова Балто-Чорноморського колектора. На 30 січня 1994 року мала відбутися нарада Оргкомітету у Мінську, де Михайло і найбільш фахові виконавці мали представити проект та кошторис будівництва. Але співголову оргкомітету з білоруської сторони Станіслава Гусака по-звірячому побили, одержав черепно-мозкову травму, ледве вижив. Так що засідання 30 січня було зірвано, а всі креслення, розрахунки, інші документи проекту зникли.

Другою складовою було виведення Чорноморського флоту з Криму. Рух був категорично проти продовження оренди. Третій напрямок — інформаційно-пропагандистська складова. Батько постійно перебував на Донбасі і південному сході України, розвиваючи там український патріотизм та формуючи осередки Народного Руху.

Ми довго йшли до того, щоб мати свою незалежну від Москви українську православну автокефальну церкву. Цей процес був започаткований з 1989 року. Батько був причетний до відновлення автокефалії. В 90-х роках була створена українська автокефальна церква, яку очолював патріарх Мстислав, а після його вбивства — Патріарх Димитрій (Володимир Ярема). Родина о. Яреми була з переселенців, як і моя, тому наші сім’ї добре зналися, бо були сусідами. Отець Ярема будучи з 1969 року настоятелем церкви Петра і Павла у Львові, перший визнав те, що священники московського патріархату зраджували тайну сповіді і здавали людей КГБ. Батько з Михайлом Горинем ходили до нього на приватні розмови, переконували його, гарантували підтримку та захист. Він погодився і виступив на телебаченні з викриттям злочинів проти українства священників московського патріархату. А тому немає сумніву, що вбивство Михайла Бойчишина є політичним і замовним. Можу стверджувати: події 15 січня 1994 року змінили хід історії і курс нашої держави. Замовники його вбивства точно знали, що ліквідуючи ключову ланку, Михайла Бойчишина, надовго позбавлять Україну як економічної, так і політичної незалежності.

— Коли зник ваш батько, при владі був Кучма?

— Якщо аналізувати, що відбулося наприкінці 1993 року, то вимальовується чітка картина причини вбивства тата. На його плечах фактично була вся фінансова робота в НРУ, тож ті, хто боявся НРУ та його участі у виборах, вирішили «прибрати» Михайла Бойчишина. Підтримували ідею обрання президентом України Леоніда Кучми і московські комуношовіністи. Вони не могли погодитися на відокремлення України від Росії та боялися, що на чергових президентських виборах до влади в Україні може прийти представник націонал-патріотичних сил, яким був голова Руху В’ячеслав Чорновіл. Команда Кучми робила все, щоб її кандидат став черговим президентом України. Викрадення Михайла Бойчишина, другої людини Народного Руху України, було добре спланованою терористичною акцією реакційних сил України і Росії, бо у цій спецоперації відчувалася чітка рука агентів НКВС-КДБ. Підтвердженням цього є опубліковані дані із щоденника Кучми «После майдана 2005−2006. Записки президента». Кучма добре пам’ятає Михайла, про якого написав аж через 10 років, применшуючи його роль в НРУ. У 1994 році президентом став Кучма, і курс держави змінився. Виник олігархічний сектор, відновилися близькі стосунки з Росією. Країна пішла не тим шляхом, про який мріяли Чорновіл і Бойчишин. Як наслідок — війна, втрата території та анексія Криму.

— Як проходило слідство та пошуки Михайла Бойчишина в той час?

— Слідство не велося, свідків не допитували. Коли ми почали пошуки, тоді Марчук, голова СБУ, сказав з екрана телевізора: «Напевно, вам потрібно звернутись до ворожки, нехай скаже, де знаходиться Михайло Бойчишин». Через пів року вбили мого брата, йому було 17 років, Романа Бойчишина. Вбивць не знайдено. Ще через місяць вкрадено машину із гаража, злодіїв також не знайдено. Система, якщо нищить, — то нищить всю сім’ю. Я це все пережила 26 років тому, було багато погроз і мені, і моїй родині. Мене виганяли з університету. Створювали такі умови, які не давали розвиватись, які тебе знецінювали. Татові товариші наймали приватних детективів. Це були незалежні фахівці з Вільнюса, яких залякували та жорстоко побили. Уявіть собі, мені 19 років, я живу в успішній сім’ї, навчаюся в університеті… І тут в один момент знищують батька, потім брата, хвора мама, постійні погрози і залякування. Хотіли відібрати житло, перетворити нас на бомжів. Але завдяки татовим друзям, квартира залишилась, і ми досі в ній живемо. До речі, недавно ми робили там ремонт і знайшли прослушку ще тих часів.

— Чи відчуваєте зараз, що історія повертається?

— Історія повертається. Україну знову рвуть на шматки. Як працює зараз ця репресивна машина? Відстежують українців, які несуть в собі державницьку ідеологію і просто усувають їх, безпідставно шиють їм справи, сім’ї піддають терору. А які зараз йдуть репресії до патріотів та волонтерів? Все повертається і методи такі ж. Московська репресивна машина точково вибиває ідейних людей і усуває їх своїми кагебістськими методами. Нищить цілими сім’ями. Тому зараз, як ніколи, потрібно, щоб такі патріотичні сили, як Рух, знову почали боротись за Україну, як тоді у 90-х.

Допоки не будуть розслідувані всі вбивства минулих років та покарані замовники і виконавці, від початку правління Кучми, доти не зможемо іти далі, розвивати незалежну Україну. Доти будуть політичні репресії, зникнення та вбивства.

Вірю, що прийде час, і ми сформуємось як сильна національна економічно-незалежна країна. Потрібно не боятись, що щось не вийде, а йти і змінювати. Тому що кожен з нас — це гвинтик великого механізму і кожен з нас відіграє свою роль у формуванні здорового суспільства, здорової нації.

Розмовляла Ольга Лісова, спеціально для «ВЗ»

Жми «Нравится» и получай только лучшие посты в Facebook ↓

«Наша сім’я досі не знає де похований тато»