– Нічого собі. Значить, тобі нову сукню, туфлі, а я в обносках маю ходити?! Ну дякую, мамо. Купуй, звичайно, гляди, любасик твій закохається і одружиться з тобою. А тобі того і треба. А я буду, як з секонду ходити. Ну а що, мама ж наречена у мене, їй потрібніше! І взагалі, навіщо тобі нова сукня, ти стоптана вже, а я молода, мені потрібніше гарно вдягатися! Одразу видно, що ти думаєш лише про себе!

Різне

Мам, навіщо тобі нова сукня? Я молода, мені потрібніша!

Ніна ростила дочку одна. Коли вона відчула, що при надії 18 років тому, то її наречений сказав, що не готовий ще до ролі батька, і одружитися на ній не буде. І взагалі, він ще молодий, все життя попереду, а тут дитина.

Ніна все зрозуміла, і більше ніколи не турбувала його. На перших порах допомагала мама, сиділа з донькою, поки Ніна вчилася в інституті, потім вийшла на роботу.

Доньці Лізочка ні в чому не відмовляла. У неї має бути все, що вона хоче, щоб дитина не почувалася обділеною. Бабуся дуже любила внучку і всіляко її балувала.

Коли Лізі було 5 років, вона попросила купити їй величезну ляльку, яку побачила в магазині. Ніна була змушена відмовити, так, як ціна була захмарна.

Прийшовши додому, Ліза влаштувала справжню виставу, відмовлялася їсти. По телефону вона розповіла бабусі, що мама не купила ляльку, при цьому вона голосно, демонстративно хлипала.

На наступний день бабуся примчала до них з лялькою в руках. Ліза переможно подивилася на матір, отримала все таки бажане. Ніна насварила маму, щоб більше так не робила, а інакше ніякої управи не знайдеться на доньку.

Бабуся махнула рукою, мовляв, дрібниці це все, треба тішити дитину. Відтоді, Лізочка почала спритно маніпулювати бабусею і мамою. Варто було їй щось захотіти, вона припиняла їсти, весь час скиглила, поки не отримувала бажане.

Ніна працювала на 2-х роботах. Вдень вона працювала коректором у видавництві, а ввечері бралася мити під’їзди, так, як зарплати коректора їй не вистачало. Адже Ліза так любить шоколадні цукерки, нові суконьки, гарні туфлі.

Ніна була симпатичною жінкою, на неї звертали увагу чоловіки, але їй було не до них. Приходила ввечері пізно з роботи, втомлена, які вже тут побачення. Та й Лізочці може не сподобатися, що у мами є друг.

Так минуло 12 років.

У житті Ніни нічого не змінилося. Вона досі працювала на 2-х роботах, Лізочка закінчувала 11-ий клас. Ніна так і жила з донькою удвох. Бабусі не стало, і допомагати Ніні було нікому.

На роботі у Ніни з’явився новий колега, який почав посилено за нею упадати. Їй теж він припав до душі, і вона розцвіла, що було для неї незвично. Вона звикла жити тільки для доньки, і на себе махнула рукою. А тут така приємна увага.

Ліза помітила зміни в матері.

– Ма, у тебе що, кохання з’явилося?

– Доню, ну чому відразу коханий. Сергій Олексійович мій колега, нежонатий, утворений, ввічливий дуже.

– Ма, я тебе благаю… Ти що, заміж за нього зібралася?! А зарплата у нього хороша?

– Лізо, ну ти що, ми поки просто колеги… Заміж.. Скажеш теж… Мені тебе треба влаштувати після школи, а там видно буде.

– І правильно, про мене думати треба, а не про якийсь Сергія Олексійовича.

Ліза вийшла з кімнати і грюкнула дверима. Ніна стояла розгублена, не знаючи, як реагувати на дончині вибрики.

На роботі Ніні несподівано видали премію за хорошу роботу. Жінки – колеги переконливо рекомендувати Ніні купити на ці гроші нову сукню і туфлі. Ніна і справді, забула вже, коли останній раз купувала обновки.

Прийшовши додому, вона радісно розповіла про це доньці.

– Доню, уявляєш, мені премію видали… Хочу ось купити собі нову сукню і туфлі. Як думаєш, де краще?

– Нічого собі. Значить, тобі нову сукню, туфлі, а я в обносках маю ходити?! Ну дякую, мамо. Купуй, звичайно, гляди, любасик твій закохається і одружиться з тобою. А тобі того і треба. А я буду, як з секонду ходити. Ну а що, мама ж наречена у мене, їй потрібніше! І взагалі, навіщо тобі нова сукня, ти стоптана вже, а я молода, мені потрібніше гарно вдягатися! Одразу видно, що ти думаєш лише про себе!

Ніна зі щирим здивуванням дивилася на доньку. Все життя вона собі у всьому відмовляла, щоб у її доньки було все найкраще, і тепер ось її звинувачують, що вона думає лише про себе. Виховала ж таку. У Ніни ніби відкрилися очі.

Ліза перестала з нею розмовляти, ходила демонстративно надуваючи губи. У дитинстві цей номер завжди спрацьовував, але тут мама не реагувала. Ніна теж перестала розмовляти з донькою.

Вона купила собі нову, гарну сукню, туфлі, сумочку. Колега пішла з нею в магазин, і допомогла вибрати обновки. Сергій Олексійович запросив Ніну випити разом кави, і вона пішла в нових речах з ним в ресторан. Ніна почувалась королевою.

Ніколи вона не мала таких красивих речей. Ліза, коли побачила матір в обновках, фиркнула і грюкнула дверима. Ніна не звертала увагу.

Коли Ніна оголосила Лізі, що виходить заміж за Сергія, Ліза заплакала. Знову почала звинувачувати матір у всіх гріхах. Але Ніна не мовчала.

– Знаєш що, Єлизавето. Досить з мене такого ставлення, я жива людина, і маю право на щастя. Ти скоро поїдеш вчитися, вийдеш заміж, а я повинна одна прожити все життя, і забезпечувати тебе до пенсії? Ні, рідна, набридло. Допомагати я тобі буду, але і ти повинна потрудитися, шукай влітку роботу, вчися заробляти гроші, я не вічна.

Ліза була не готова до такого повороту. Ніколи мама так не говорила. Вона її не впізнавала, але в глибині душі починала поважати.

Закінчивши школу, Ліза знайшла роботу, потім поступила на бюджет в університет, і від мами брала тільки на необхідні потреби.

Стосунки у них змінилися в кращий бік, вона спокійно прийняла Сергія Олексійовича, і навіть потоваришувала з ним. Ніна раділа, дивлячись, як з бездушної ляльки, її донька перетворилася в нормальну людину.

Часто, батьки, бажаючи добра і щастя своїм дітям, дозволяють “сісти їм на шию”, привчають, що їм все найкраще, а батьки обійдуться. У підсумку, виростають діти, які можуть думати лише про себе. У всьому потрібна міра.

Автор: Замітки оптимістки.

Фото ілюстративне.


Джерело

Рейтинг статті
Поділитися з друзями
BBCcCNN