Орест Сохар: Чи нападе Росія: відповідь тут

Почну зі спойлера: багато хто вважає, що лише Путін знає, чи розпочне він війну проти України, і якщо так – то коли саме. Але правда життя в тому, що в цьому випадку фінальне рішення не за ним, а за США та лідерами Старого світу.

Спершу відповідь на ключове запитання – чому Путін стягнув війська на кордон з Україною. Відповідь дуже проста: страх – це єдине, чим Росія може привернути увагу Заходу. У час, коли США, Західна Європа, Японія та Китай уже за пів кроку до створення кіберлюдини з досконалим штучним інтелектом, коли ці країни наближаються до розроблення комп’ютера, здатного онлайн стежити за станом здоров’я кожного звичайного громадянина і самостійно корегувати лікування, у цей час РФ експлуатує технології 60-70 років минулого століття, коли радянська оборонка була в періоді зеніту. Маск удосконалює автопілот для своєї Tesla, а російськими дорогами їздять УАЗи-“буханки” з покоління 60-х, що досі масово виходять з конвеєра, не зазнавши практично жодних технологічних змін. Навіть в Україні можна сьогодні придбати цей автошедевр часів холодної війни, який коштує… 15 тис. дол. 15 к баксів, Карл.

Порівняйте інтелектуальні, фінансові, наукові потенціали РФ та її потенційних опонентів. Я тут навіть не згадуватиму про Сколково, путінську відповідь “Силіконовій долині”, створення якої завершилося лише корупційними скандалами. Єдиним серйозним ресурсом цієї країни є лише енергоносії, завдяки яким російський бюджет отримує знамениті і “газові”, і “нафтодолари”. Та років через 50 цінність цих ресурсів зведеться до мінімуму (бензином заправлятимуться хіба що російські “буханки”, а нафту з газом ще частково використовуватиме хімічна промисловість), тоді як весь світ перейде на відновлювальні види пального.

Уже зараз очевидно, що років через 50 армії тих же США та Китаю протистоятимуть одна одній якимись футуристичними озброєннями, описати які не здатні навіть фантасти, оскільки інженерна думка у світі випереджає фантазію письменників. І от що на цьому ринку інтелекту здатна представити Росія? У ядерної держави, якою є РФ, на сьогодні є лише один конкурентний товар – це страх, експорт небезпеки. Путін звик до того, що варто йому вивести війська на кордон з Україною, як йому одразу телефонували президенти Обама чи Трамп, намагаючись зняти міжнародну напругу. Але з Байденом усе пішло не так…

Тут ми, власне, знову повертаємося до “бойових бурятів” на кордоні з Україною. Бажаючи щось “порєшать” із Білим домом, Кремль почав підтягувати війська до наших кордонів, очікуючи, що “дядечко Сем подзвонить”, поспішаючи домовлятися. Але “дядечко” не поспішає йти на поступки… Чим на це може відповісти Путін: він підтягує нові війська і наганяє ще більше страху. З іншого боку – далі дипломатичний ігнор…

Де-факто, США провокують Росію на загострення ситуації, аби весь світ побачив, що Кремль блефує, він не здатен кинути виклик найсильнішим державам світу. Тому Білим дім дедалі активніше заманює Кремль на трясовину удаваної агресивності, розуміючи, що рано чи пізно вся ота армада Путіна ув’язне по шию у багнюці. Краще, аби це трапилося ще до інвазії в Україну… Але можуть бути й інші сценарії, не такі оптимістичні для нас. Як люблять повторювати американці, вони готові до будь-яких ситуацій.

Найімовірніше, Путін здатен ідентифікувати очікувані ризики, але інших фішок, окрім збільшити кількість “бойових бурятів” на “навчаннях”, у нього немає: якщо єдиний твій козир – залякувати світ, то російський президент у цій ситуації може реагувати на холодну позицію Байдена в єдиний спосіб – це збільшувати градус напруги.

Путін здатен напасти на Україну. Але, на відміну від 2014 року, він знає й усвідомлює ризики. Саме тому росіяни постійно повторюють, що не збираються вторгатися в Україну і хочуть переговорів, на що американці відповідають небажанням обговорювати сформульовані Кремлем абсурдні гарантії безпеки РФ. Ба більше, військова розвідка США постійно тролить Росію, зливаючи в пресу таємні путінські стратегії, демонструючи, наскільки “протікає” безпека нашого войовничого сусіда.

Перефразовуючи народну мудрість, якщо у військовій дупі вода не тримається, то поганий з неї воїн.

Я дійсно вірю, що у Кремля є 150 сценаріїв окупації України: починаючи від анексії південного сходу країни і завершуючи захопленням центральної частини держави та навіть західної.

Але є одне “але”: у кожної витівки є своя ціна. Путін прагне виглядати воїном, а не самогубцем. Одна річ, брязкати гусеницями танків уздовж кордонів сусідньої країни, зовсім інша – розпочати вторгнення у цю країну і перетворити РФ на державу-парію, щось на кшталт Північної Кореї, закритої напівфеодальної країни, з одного боку – з безмежними повноваженнями імператора, з іншого – зубожілої та відсталої. Повторюся, що Путін уже розуміє ціну нової війни проти України і розпочне її лише у випадку, коли (на його думку) йому нічого буде втрачати. Тобто, доки у нього буде надія про щось домовитися із США, поки з ним розмовляє Байден, війни не мало б бути.

Усі гроші російських корумпованих політиків, олігархів та особисто Путіна лежать у межах досяжності спецслужб США. Більшість чутливих для Росії ринків збуту залежать від США. Потрібні для РФ технології та ринки запозичень – аналогічно… Ось не виглядає на те, що путінське хворобливе его готове отим всім ризикнути.

Кажу відверто, що читаю американські медіа, які активно діляться планами, датами, деталями стратегій захоплення України військами РФ, і зізнаюся, що всі ці відомості емоційно впливають і на мене. Але поки писався цей текст, Байден подзвонив Путіну… вони все ще спілкуються… Питання лише в тому, чи знайде Білий дім правильну конфігурацію, яка дозволить Кремлю коректно для Путіна вийти з цієї геополітичної трясовини, не здавши при цьому інтереси України. Вірю, що США ламають голову над цим…

Прокоментуйте:
Оцініть статтю:
( Поки що оцінок нема )
BBCcCNN