Пoмер нaйбіднiший пpезидент у cвіті

Шоу-бізнес

Помер найбідніший президент у світі.

Колишній лідер Уругваю Хосе Мухіка раніше відмовився від лікування раку.

Світ сколихнула звістка про відхід з життя непересічної політичної фігури, чия біографія та стиль керівництва значно відрізнялися від загальноприйнятих норм.

Життєвий шлях цієї людини, від боротьби в підпіллі до найвищої державної посади, став символом скромності та принциповості для багатьох людей на планеті.

Помер експрезидент Уругваю Хосе Мухіка

У віці 89 років пішов з життя колишній президент Уругваю Хосе Мухіка, який здобув світову популярність завдяки своєму надзвичайно скромному способу життя, за що його часто називали “найбіднішим президентом світу”, інформує BBC.

Про смерть Мухіки повідомив чинний голова уругвайської держави Яманду Орсі у своїх соціальних мережах, висловивши глибокий сум і назвавши його “товаришем”, активістом та прикладом керівника.

Хоча офіційна причина смерті не уточнюється, широкій громадськості було відомо про діагностований у травні 2024 року рак стравоходу з метастазами, від подальшого лікування якого Мухіка раніше публічно відмовився, бажаючи уникнути зайвих страждань.

Він не дожив лише кілька днів до свого 90-річчя.

Хосе Мухіка – що відомо

Хосе Мухіка народився 20 травня 1935 року у столиці Уругваю, Монтевідео.

У молодості, в 1960-1970-х роках він був активним учасником ліворадикального руху “Тупамарос”, який, натхненний ідеями кубинської революції, вдавався до партизанських методів боротьби проти тодішнього уряду.

У цей період свого життя Мухіка брав участь у збройних операціях, отримав шість поранень і був неодноразово заарештований силовими структурами.

Найважчим випробуванням для Мухіки стало тривале ув’язнення, в якому він провів загалом чотирнадцять років.

Значну частину цього терміну він провів в умовах одиночної камери, що, за його власними спогадами, призвело до серйозних психологічних страждань, галюцинацій та відчуття божевілля.

Перебування у в’язниці глибоко сформувало його світогляд та ставлення до життя. Мухіка неодноразово заявляв, що день його звільнення у 1985 році, коли в Уругваї було відновлено демократичний лад, став найщасливішим моментом його життя, і навіть президентство не могло зрівнятися з цим відчуттям свободи.

Після звільнення він поступово інтегрувався в легальну політику, ставши членом нижньої, а згодом і верхньої палати парламенту, а у 2005 році обійняв посаду міністра.

У 2010 році, у віці 74 років, Хосе Мухіка був обраний президентом Уругваю, очоливши країну до 2015 року.

Його прихід до влади відбувся на тлі зростання впливу лівих сил у Латинській Америці.

Період його президентства відзначився стабільним економічним зростанням (в середньому 5,4% щорічно) завдяки сприятливій зовнішній кон’юнктурі, суттєвим скороченням рівня бідності та низьким безробіттям.

Уругвай під його керівництвом також ухвалив низку прогресивних соціальних законів, серед яких легалізація абортів, визнання одностатевих шлюбів та встановлення державного контролю над ринком марихуани, що привернуло значну міжнародну увагу та вЕикликало дискусії.

Широку популярність за межами країни Мухіка здобув завдяки своєму неофіційному титулу “найбіднішого президента”.

Він принципово відмовився від проживання в офіційній президентській резиденції, натомість мешкав на власній скромній фермі неподалік столиці, де разом із дружиною вирощував квіти на продаж.

Під час перебування на посаді він щомісяця віддавав близько 90% своєї президентської зарплати на потреби благодійних організацій.

Єдиним його значним майном, крім ферми, був старенький автомобіль Volkswagen Beetle 1987 року випуску.

Навіть після завершення президентського терміну та роботи в Сенаті, він відмовився від сенаторської пенсії.

Сам Мухіка пояснював свій вибір не бідністю, а прагненням до свободи, вважаючи, що надмірне накопичення речей робить людину “рабом”, тоді як відмова від зайвого звільняє час для себе.

Його філософія простоти, боротьби за ідеали та відмови від матеріальних благ зробила його унікальною та шанованою фігурою на світовій політичній арені.


Рейтинг статті