Путіну кінець!
Бункерний у пастці.
Виходу немає
Російський диктатор володимир путін опинився в ситуації стратегічної дилеми.
Він має або й надалі вести війну, наражаючи країну на економічне виснаження, зростання соціального невдоволення й політичні ризики напередодні виборів до Держдуми, або ж намагатися просуватися шляхом переговорів.
Втім, їхній результат може зіграти зовсім не на руку Кремля.
Доля перемовин вирішується діями непередбачуваних зовнішніх партнерів.
Подробиці у колонці для The Times розповідає політолог і фахівець із питань російської безпеки Марк Галеотті, передає 24 Канал.
У якому становищі опинився путін?
Аналітик звертає увагу на те, що новорічне звернення путіна було напрочуд беззмістовним і позбавленим як оптимістичних обіцянок, так і жорстких попереджень.
На думку Галеотті, це свідчить про небажання глави Кремля брати на себе зобов’язання, які згодом можуть зіграти проти нього.
Адже 2026 рік одночасно може принести як потенційну мирну домовленість щодо України на відносно вигідних для Москви умовах, так і серйозні потрясіння.
А путін, як відомо, уникає ризиків.
Оглядач нагадує, що попри повільний і кривавий характер наступу, росія поступово збільшує контроль над українськими територіями.
Якщо у 2023 році йшлося менш ніж про 600 квадратних кілометрів, то у 2024-му йдеться вже про понад 3000, а у 2025 році – приблизно 4500 – 5000.
При цьому співвідношення втрат до захопленої території для російської армії дещо покращилося.
Частково це, за словами Галеотті, пояснюється тим, що російські військові адаптувалися до умов сучасної війни. Вони масово застосовують безпілотники, активно використовують керовані авіабомби для ударів з великої дистанції та впроваджують тактику дрібних проривів та інфільтрації, змушуючи українську оборону відходити.
Хоча в офіційних російських зведеннях успіхи часто перебільшують, експерт вважає, що коли путін демонструє небажання йти на переговори, вважаючи, що війна може принести бажаний результат, – це позиція, яку він сприймає серйозно. У Москві, за словами Галеотті, допускають провал нинішнього переговорного процесу, але розраховують на нову його фазу наприкінці весни.
Водночас у росії накопичуються внутрішні проблеми. Одна з ключових – це складність із залученням нових добровольців до армії, що напряму пов’язано з погіршенням економічної ситуації. Перехід до широкого використання строковиків або резервістів несе значні політичні ризики, особливо напередодні виборів 2026 року.
Кремль, звісно, їх сфальсифікує, але на тлі зростання націоналістичної та популістської критики путін остерігається надто сильно тиснути на втомлене населення? – зауважив аналітик.
Галеотті також зазначає, що путін, імовірно, дедалі скептичніше ставиться до чинного мирного формату, який зайшов у глухий кут через питання територіальних поступок і гарантій безпеки. Російська еліта, хоч і позитивно сприймає прагнення Дональда Трампа налагодити відносини з Москвою, чудово розуміє, що інтереси США й росії можуть швидко розійтися. Як зізнався автору один колишній російський дипломат, тимчасове зближення не означає стратегічної єдності.
Чи погодиться України грати за російськими правилами?
На думку оглядача, путін намагатиметься демонструвати прихильність до Трампа, сподіваючись на вигідну угоду. Проте шанси на те, що Україна погодиться поступитися рештою Донбасу, залишаються мінімальними. Без надійних гарантій безпеки Київ, фактично, не має альтернативи, окрім продовження опору.
У російських політичних колах, однак, поширена думка, що після кількох місяців нового наступу навесні Україна знову повернеться до переговорів, але вже з більшою готовністю до компромісів. Водночас це означатиме подальшу залежність від позиції Вашингтона і ризик затягування процесу саме напередодні парламентських виборів у росії. Така невизначеність, як вважає Галеотті, лише посилює позиції радикальних націоналістів, які вже зараз дорікають Путіну за м’якість.
Альтернативою для Кремля залишається ставка виключно на війну. На перший погляд, це виглядає простішим шляхом: фронт має певну динаміку, радикально налаштовані кола задоволені, а залежність від “ненадійних американців” зменшується. Проте й цей сценарій пов’язаний із серйозними ризиками.
Подальше падіння економіки вдарить по можливостях комплектування армії, і за збереження високих втрат владі доведеться вдаватися до непопулярних мобілізаційних кроків. На тлі зниження рівня життя це може підживити популістський протест.
Хоча результати виборів до Думи, ймовірно, знову будуть підлаштовані під Кремль, що очевиднішою стане фальсифікація, то вищою буде загроза масових виступів. Галеотті нагадує про події 2011 – 2013 років, коли протести стали наймасовішими з часів розпаду СРСР.
Путін сподівався обійтися мінімальним використанням “адміністративного ресурсу” і піти на вибори з гаслом “ми перемогли”. Це ще можливо, але не гарантовано, – пише автор з посиланням на джерела.
Загалом, підсумовує оглядач, головна проблема для путіна полягає в його власній обережності. Так, у 2026 році все залежатиме від того, який із варіантів він визнає для себе найменш небезпечним.
