Росіян із георгіївськими стрічками можна зустріти у супермаркетах для незаможніх: Українські біженці розповіли про життя у Німеччині та Бельгії

Європа прийняла вже мільйони українських біженців, котрі рятувалися від війни. Нас привітно зустріли, допомогли з житлом, нагодували та обігріли. У кожній країні свої правила життя. Але поєднує одне – українцям співчувають і співпереживають. Європейці готові ділити із нами своє житло. Як живуть наші співвітчизники у Німеччині та Бельгії, з якими проблемами стикаються – читайте у матеріалі, який Патріоти України пропонують вашій увазі.

Сім’я Світлани Литвиненко із Києва у перші дні війни виїхала на захід України. Покинути столицю довелося, бо живуть вони на околиці міста, де російські терористи розпочали обстріл. До того ж, Світлана проходила курс лікування від онкології, а лікарню планували передати під госпіталь.

Але незабаром із ними зв’язалася знайома з Німеччини. Колись вона приїжджала до них за програмою обміну, гостювала. А тепер, дізнавшись про війну, покликала їх у Німеччину. “Ми навіть не очікували і були дуже приємно здивовані турботою цієї сім’ї. Вона з’їздила там до шпиталю, все дізналася. Виявилося, що зараз українцям надається безкоштовна медична страховка, через яку я прямо там можу пройти лікування. У Німеччині дуже багато бюрократичних процедур, часто оформлення допомоги та страховки доводиться чекати місяць. Але наші знайомі зареєстрували нас скрізь, приїхавши, ми вже знали куди і коли ми йдемо з документами. І буквально за кілька тижнів я вже була у лікаря”, – розповідає Світлана.

За її словами, підходи у лікуванні в Німеччині інші, там уже не використовують такі препарати та методики, як у нас. “Німецька лікарка була дуже уважна. Вона мене вислухала, подивилася всі документи, аналізи, обстеження. Порадила не проходити променеву терапію, оскільки я й так погано почувалася після хімії. Мені докапали курс і призначили медикаментозне лікування. Я часто здаватиму аналізи, щоб вони могли бачити, чи не шкодять препарати іншим органам. Словом, я ніби тут ожила”, – радіє Світлана.

Щоправда, у Німеччині дуже суворо підходять до заходів боротьби з коронавірусом. Електронним довідкам не довіряють, у них усе має бути роздруковане та перекладене німецькою мовою. Часто доводиться здавати тести для відвідування медустанови, тебе тричі перевірять, перш ніж допустять до лікаря.

Поки що родина – Світлана, чоловік та доросла донька – живуть у батьків німецької знайомої, яка їх запросила. Їхній великий будинок розташований неподалік Кіля, на березі моря.

“Господарі – чоловік і дружина їм по 60 і 65 років, вони дуже добре ставляться до українців. Просять нас спілкуватися з ними українською мовою, спеціально вводять у перекладач німецьку та українську мови. Господиня возила нас до маленького містечка, де лише одна вулиця. Але навіть там через будинок вивішено українські прапори, настільки німці нас підтримують”, – каже Світлана.

Чого, зрозуміло, не скажеш про вихідців із Росії. Але не всі. “У нас перекладачка російська, але вони давно живуть тут. Вона теж дуже добре ставиться до нас і все пояснює. Вони не підтримують Росію і переживають за Україну.

А ось чоловік ходив у спеціальний магазин Tafel, де за 1 євро біженці та незаможні можуть отримати коробку з продуктами. Там було багато росіян. То вони всі приходять туди спеціально з георгіївськими стрічками. Поводяться дуже агресивно, зухвало, кричать, що ми тут понаїхали, мабуть, відбираємо у них соціальну допомогу. “Понаїхали, Володимир Володимирович усе правильно робить!” Ледь до бійки не дійшло”, – каже Світлана.
Допомоги на їжу вистачає
Світлана розповідає, що сім’я отримує близько 900 євро допомоги на трьох. На ці гроші не розгуляєшся, але на їжу вистачає.
Ціни на продукти в Німеччині приблизно як у Києві, щось навіть дешевше. Банани 1 євро (33 грн. – Ред.), йогурт – 0,3 євро, сир, ковбаса, вершкове масло також доступні. Найдорожчі риба та яйця. Дороге пальне – 2,2 євро за літр.

Нещодавно тут були перебої з олією, тепер вона з’явилася по 5-7 євро за літр. Також була напруженість з борошном, але зараз воно теж є у продажу по 0,47 євро за кг.

Світлана з чоловіком вирішили більше не ходити до магазинів, де збираються росіяни, вони вважають, що краще купувати їжу в супермаркетах зі знижками.

Що стосується одягу, то тут також багато секондхендів, де можна вибрати дешевий одяг. Також люди приносять речі до магазинів і безкоштовно віддають, бо вони не підійшли їм за розміром, існують і благодійні центри видачі одягу.

Що з житлом та роботою

Щодо житла, то українці збираються орендувати житло, щоб не обмежувати німців. Тому що через лікування Світлані тут доведеться затриматись.

“Можна оселитися у гуртожитку для біженців. Ті, хто там живе, розповідають, що умови там – як у комуналці. Санвузол на 20 людей на поверсі, кухня спільна. Оскільки тут живуть не лише українці, а біженці з різних країн, буває галасливо, курять. Ми хочемо підібрати квартиру, але в соцслужбі сказали, що вона повинна бути не меншою ніж 70 квадратів на трьох. І потрібно вкластися у суму приблизно 400-800 євро. У кожному адміністративному окрузі свої суми. Це вже складніше. Але шукати краще через знайомих, друзів. Тому що якщо ти доплачуватимеш зі своїх коштів, то допомогу можуть з тебе зняти, оскільки ти платоспроможний”, – розповідає українка.

Роботу в Німеччині знайти теж можна, але ти також втратиш свої соціальні виплати. “Тут не прийнято працювати за кеш, тільки через фірму, офіційно. Чоловік навіть запропонував господині допомогти чимось, оскільки він будівельник, але вона відмовилася. Сказала, що вона може мати проблеми”.

Самі німці дуже економні, у багатьох є запас дров, якими вони опалюють свої будинки. Середня температура у приміщеннях 16 градусів. Багато вітряків. Німці розуміють, що рано чи пізно їм доведеться відмовитись від російського газу, але дуже переживають через це. По-перше, піднімуться ціни, по-друге, дуже бояться, що Росія з війною може прийти і до них.

Як шукають житло у Бельгії

Також чимало українців від війни поїхало до Бельгії. Тут чимала діаспора земляків, які теж згуртувалися і стали допомагати своїм біженцям.

26-річний Микита вже два роки живе у Бельгії, навчається та працює тут. Він розповідає, що українців переважно тут селять у прийомні сім’ї, але є й ті, хто селиться у родичів, знайомих.

“Також якщо в місті чи громаді (селі) є свої житлові приміщення, або їм хтось виділив приміщення, то українців можуть поселити туди. Ми нещодавно збирали меблі в одному такому будинку”, – каже Микита.

Щоб отримати житло, потрібно звернутися до волонтерів або піти до місцевої мерії, де є база таких волонтерів, які готові вас поселити.

Відео дня:

“Бувають, звичайно, проблеми. Людина оселилася в сім’ї, а щоб отримати “картку А”, треба вказати місце свого проживання. Це як реєстрація. І бельгійці починають сумніватися, раптом ви там пропишитесь назавжди. Але це неправда. Іноді господарі житла поселять людей, а через місяць починають просити гроші. Хоча вони від влади отримують компенсацію 200-300 євро за українців. Це поодинокі випадки, але про них повідомляли”, – розповідає Микита.

Відразу квартири шукають собі ті, хто має гроші, наприклад, ITішники. Але особливість Бельгії в тому, що на кілька місяців мало хто здає житло, хочуть на рік і навіть три. При цьому потрібно ще зробити заставу. Для цього треба мати кошти.

На що можна розраховувати у Бельгії

У Бельгії щомісяця біженцям із України виплачують 1090 євро. Плюс першого місяця дають одноразову допомогу в 310 євро. На кожну дитину додають по 200-300 євро на місяць.

В екстреному випадку, коли зовсім ніде жити, то на 1-2 ночі вас можуть прийняти у Брюсселі у спеціальному центрі, а потім вас відправлять до села.

“Багато хто хоче залишитися в Брюсселі. Але там “картку А”, яка дає дозвіл і на роботу теж, оформлюють місяцями. У невеликому місті або в селі отримати її набагато простіше. У Бельгії дуже гарна розвинена мережа сполучення між містами – поїзди, автобуси. Ви можете за пів години-годину дістатися до Брюсселя. Багато місцевих жителів так їздять на роботу”, – розповідає українець.

У Бельгії також українським біженцям видають медичне страхування, яке покриває практично все, навіть операцію. Невідкладна допомога тут безкоштовна.

Без мови лише кухарем або будівельником

Що стосується роботи, то, як і скрізь в Європі, без знання мови ти можеш розраховувати тільки на вакансію кухаря, водія, будівельника, прибиральниці. Можна влаштуватися на збирання, упаковку спаржі, збір полуниці.

Кейтерингові фірми без знання мови беруть людей для приготування бутербродів, салатів, мити посуд.

На таких роботах можна розраховувати на зарплату чистими 1400 – 2000 євро. Але якщо ти влаштувався працювати, то соціальної допомоги тебе позбавляють. Тож варто подумати.

Зі знанням мови – нідерландська або французька плюс англійська – можуть взяти фармацевтом, їх тут дефіцит. Можна влаштуватись офіціантом або барменом.

“Українці самі собі знаходять справу. Наприклад, тут швидко розкупили українські прапори, вони були дефіцитом. Деякі українки зайнялися тим, що шиють прапори та прапорці, роблять українські браслети, віночки. Інші печуть пасочки, ліплять вареники та пельмені. Повно дівчат, які пропонують манікюр, вії, брови. Інші працюють онлайн-психологами”, – продовжує Микита.

Ну а якщо грошей не вистачає, то завжди можна звернутися до Червоного Хреста й отримати талон на харчування, або до волонтерського центру, де вам допоможуть.

Джерело: Обозреватель

Прокоментуйте:
За ЦИМ посиланням, ви можете допомогти українській армії. Все буде Україна! 🇺🇦
Оцініть статтю:
( Поки що оцінок нема )
BBCcCNN
Росіян із георгіївськими стрічками можна зустріти у супермаркетах для незаможніх: Українські біженці розповіли про життя у Німеччині та Бельгії