Сашко Лірник: Для любителів “совка”: В ресторані круїзного лайнера «Тарас Шевченко» була спеціальна особа, жіночка із сталевим поглядом, яка сиділа за окремим столиком на підвищенні.

Новини

Найвідоміший сучасний казкар України Сашко Лірник у своєму Фейсбук розповів цікавий факт із часів СРСР:

“Для любителів і пропагандистів совка « как била харашо і нас всє уважалі.»

В ресторані круїзного лайнера «Тарас Шевченко» була спеціальна особа, жіночка із сталевим поглядом, яка сиділа за окремим столиком на підвищенні.

Її обов‘язком було слідкувати за офіціантами.

У неї був навіть невеличкий бінокль. І шнурована книга для записів.

В неї вона записувала скільки чайових отримував офіціант від іноземних туристів.

Ви знаєте, що в цивілізованому світі офіціантам платять чайові.

От і тут совкова наглядачка слідкувала і фіксувала хто, кому, коли і скільки доларів чи марок дав. В шнуровану книгу.

В кінці зміни офіціантки зобов‘язані були здавати їй все до цента.

Якщо наглядачка не розгледіла скільки, то офіціантку обшукували.

І горе тому, хто не здав. Як мінімум виліт з роботи.

Іноді офіціанти домовлялися, що чайові їм будуть давати в «сліпій зоні», чи в коридорі. Ніби клієнт вийшов в туалет, а там його чекає офіціант.

Але це було складно, бо домовитись без знання мови було важко. А ,головне, туристи просто не розуміли чому треба ховатися.

Ну і було небезпечно, бо як помітять і донесуть, то гарантований капець.

А система доносів була відпрацьована на 200%. Тобто перехресна. Це тема окремого посту.

Досвідчені офіціантки просили своїх клієнтів не давати грошей, а подарувати в кінці круїзу джинси. Це було дешевше як чайові, і давало шанс щось заробити.

Джинси це не гроші, і буквально вимагати віддати штани рідній совковій державі було якось не комільфо.

Але джинси теж забирали.

Тому офіціантки в кінці круїзу сідали разом і писали заяви за єдиним зразком із проханням залишити їм «одну пару джинсів за хорошу поведінку і комуністичне ставлення до праці».

Ресторанне начальство розглядало ці заяви і вирішувало кому залишити, а кому ні.

Ну і різні способи були вблагати те начальство.

«Нас віздє

Уважалі»” – пише Лірник.

Рейтинг статті
Поділитися з друзями
BBCcCNN