Звичайний автобус, на дзеркалі прив’язана георгіївська стрічка, а на панелі -флажок РФ. І раптом заходить симпатичний хлопець, спортивної статури в жовтій куртці з українською символікою.
Настрій трохи покращився, і я мимоволі посміхнулася. Хлопець спокійно сів на вільне місце. І раптом до нього звернувся чоловік, який сидить через прохід (Типовий ватник)
— Не боїшся ходити в такому одязі?
— А кого мені боятися !? — перепитав хлопець
— Ну, … росіян, тут в Криму, можуть подумати, що ти б@ндеpлог.
— А в Криму є росіяни? Або це ти про тих, зрадників, які продали себе і свою батьківщину Путіну за дешеві обіцянки!?
— Так ми голосували за стабільність і процвітання! Росія — багата країна, подбає про кримчан. А в Україні зараз морок, ти подивися, що зараз в Києві твориться!?
— Ось бачиш, наскільки вузько ти мислиш !? Для тебе Україна — це Тимошенко, міфічні бaндерівці і страх дефолту. А для мене Україна — набагато більше!
Україна — це мій прапор, гімн, герб, паспорт, мова, це Львів і Донецьк, Ялта і Київ, Тернопіль і Харків, Суми і Дніпропетровськ, це весь український народ!’ І я, навіть під дулом пістолета, не зміг би зрадити все це! І цю куртку я ношу з гордістю!»
Після цих слів у мене сльози на очах стали навертатися і я зрозуміла, що поки є такі хлопці, надія не помре і Крим ще не втрачений.
Боже бережи Україну і таких патріотів!
