Та одного дня мати запитала мене, чи я не проти, якщо вона вийде заміж. Але ж..вона вдова, яке заміж? У неї діти, внуки, нащо їй того РАЦСу у її віці?

Різне

Хіба можливо покохати після 60-ти? А навіть якщо так, то обов’язково одружуватися? Можна ж просто спілкуватися.

Мої батьки були в шлюбі 32 роки. Та коли моєму батькові виповнилося 64 його не стало. На той момент моїй матері було 60. Ми намагалися підтримати її і робили все що в наших силах. Мати почала жити разом з нами.

Я, мій чоловік і двоє дітей мешкаємо у великому будинку. Коли мати переїхала до нас, то почала допомагати мені у господарстві. Вона водила мою дочку на заняття вокалом і малювання, а сина на боротьбу. Відверто кажучи, моє життя стало легшим. Ми з чоловіком перестали перейматися за дітей і спокійно працювали.

Мені здавалося, що мати була щасливою поруч з нами. У чоловіка з тещею були хороші стосунки. Не було жодних непорозумінь чи сварок.

Одного дня мати розповіла, що хоче піти на зустріч самотніх людей, яка відбудеться у місцевому клубі. Я не могла цього збагнути. Не так давно вона втратила чоловіка, а вже зараза готова ходити на побачення? Та я нічого матері не сказала.

Після цієї зустрічі мати повернулася веселою. Вона поділилася своїми враженнями і сказала, що їй було приємно спілкуватися з іншими людьми. Та мені здалося, що вона про це розповідала так, ніби ми з нею вдома не розмовляємо. Після цього мати почала кожного вівторка збиратися на вечори для самотніх. Через це мені довелося йти з роботи раніше, щоб відвести сина на заняття.

Я не схвалювала ці походи в клуб, але мати продовжувала туди ходити. Там вона познайомилася з чоловіком, про якого казала «споріднена душа». Вони почали багато часу проводити разом, гуляти, ходити в кіно. Для мене це було незбагненно: їм по 60, а вони ходять на побачення. Спочатку я сподівалася, що це скоро пройде.

Та одного дня мати запитала мене, чи я не проти, якщо вона вийде заміж. Але ж..вона вдова, яке заміж? У неї діти, внуки, нащо їй того РАЦСу у її віці? Ці слова матір образили, тому вона просто пішла геть і не повернулася.

Ми не спілкувалися приблизно місяць. Я злилася на неї через те, що вона перестала мені допомагати з дітьми, а вона й не думала йти на примирення.

Минулого тижня матір поставила мене перед фактом, що одружилася. Не знаю, на яку реакцію вона очікувала від мене. Адже своїм вчинком вона зрадила пам’ять мого батька, проміняла дітей та онуків на незрозумілого чоловіка. От як нам далі підтримувати зв’язок?

Рейтинг статті
Поділитися з друзями
BBCcCNN
Добавить комментарий