Три години стискав рану дружини, аби зупинити кровотечу: Подружжя у Дніпрі дивом вижило під час ракетного удару

Подружжю Ботвінових двічі доводилось тікати від війни. Вперше – у 2014 році, коли російські війська окупували їхній рідний Донецьк. Вдруге вони це зробили у 2022 році, бо не хотіли жити під триколором у Херсоні, де на той час мешкали, передають Патріоти України.

Проте путінський режим наздогнав їх у Дніпрі, коли запустив ракету у багатоповерхівку, де жили відома бізнес-тренерка Ольга та лікар Євген. Подружжя, яке мешкало на дев’ятому поверсі, дивом вціліло. Мільйони людей бачили фотографію, на якій людина з вікна світить ліхтариком, аби подати сигнал рятувальникам, це чоловік Олі. Він довгий час затискав її артерію, щоб вона дочекалась допомоги, тим самим врятувавши коханій життя.

– До 2014 року наша родина мешкала у Донецьку, Ольга працювала керівницею відділення одного з банків, я — у місцевій лікарні хірургом. Восени ми прийняли рішення виїхати, обрали Херсон, там я знайшов роботу за спеціальністю. Дружина займалась психологією. Дорослий син мешкає за кордоном, — розповів «ФАКТАМ» Євген Ботвінов. — Після повномасштабного вторгнення я вивіз Олю у Дніпро, сам повернувся назад, аби допомагати людям. Але невдовзі на роботі нас почали змушувати писати нові заяви, що тепер ми працюємо вже у росії, отримувати заробітну плату у рублях. Звісно, я був не згоден із цим, тому наважився виїхати. Це було досить складно, ночував у полях, але зрештою зумів покинути Херсонщину. У Дніпрі я продовжив займатись хірургією, Ольга успішно реалізовувала себе як бізнес-тренерка, проводила благодійні заходи, наближаючи нашу перемогу.
Із червня 2022 року подружжя винаймало однокімнатну квартиру у будинку, який власне й зазнав удару. Євген пригадує — то був звичайний вихідний день, серце не відчувало нічого поганого.

– Навпаки — у нас був гарний настрій. Довго не було світла, стало холодно. То ж я запропонував Ользі лягти поруч під ковдрою, аби зігрітись. Це добре, що ми перебували у залі, тому що в кухні не знаю чи ми би вижили, — додає співрозмовник. — Коли пролунав вибух, я побачив, як наді мною пролетіла віконна рама, її відкинуло вибуховою хвилею, й вона опинилась в іншому кінці кімнати. На мене почали сипатись скло, штукатурка, бетон. Дружина чула, як кричали люди. Пам’ятаю, що жодної паніки в мене не було. Відразу встав із дивану й схопив «тривожну валізку».

Думали, що будуть повторні вибухи, тому хотіли тікати, одягнулись, взяли документи. Але вибігли — а сходів уже нема, прірва до першого поверху. Тому прийняли рішення залишатись у квартирі, я відразу був впевнений, що якщо підлога на кухні, яка була нахиленою, не обвалиться, то нас рятувальники дістануть. У тих умовах я стискав постійно рану, перев’язував її. Паралельно бігав до вікна й світив ліхтариком, його знайшов на кухні. Це тривало три години. Я дуже боявся, щоб через втрату крові дружина не зомліла, бо тоді як вона буде злазити по пожежній драбині. Слава Богу, цього не сталось, дружина виявилась справжнім бійцем.

На фото видно, що Оля втратила багато крові, але для мене, як хірурга з досвідом військово-польової хірургії, насправді це не так страшно виглядає. У лікарні дружина перенесла операцію, з нею все добре. В мене на лобі рана. А так то наші тіла всі у садинах від осколків. Проте головне, що живі. Люди, які мешкали на нижчих поверхах, в більшості загинули, тому що вже на сьомому поверсі на кухні не було підлоги, а нижче — там ще масштабніші руйнування.

У родини Ботвінових не залишилось ані квартири, ані речей. Проте вони не втрачають оптимізму, бо життя — це найцінніше, все інше можна заробити. Зараз друзі збирають гроші та необхідні речі для сім’ї постраждалих. Якщо хочете їм допомогти, залишаємо реквізити картки Євгена.

Приватбанк 5 168 745 104 286 395

Прокоментуйте:
Оцініть статтю:
( 1 оцінка, середнє 1 з 5 )
BBCcCNN