У моєму житті було три шлюби. І тільки останній, третій, я вважала справжнім. Я була впевнена, що у нас все буде, нарешті, добре. Помилилася

Різне

У дитинстві я жила в дуже бідній сім’ї. Дітей було четверо, я – найстарша. Не бачила ні розваг, ні іграшок. Все віддавала. Виросла, і подумала: ось зараз заживу.

Але перший чоловік виявився людиною, яка мала проблеми із законом. Сидів. Я розлучилася з ним, коли його посадили. Правда, розлучалася я вже будучи при надії. Він обманював і мене, і своїх партнерів. Хоча, клявся потім, що все заради мене робив. Ну, міг би порадитися, я вважаю. У мене до нього великого кохання і не було.

Хотілося просто жити, як усі. Щоб була квартира, машина. Щоб душ працював, а не в тазиках доводилося купатися. І щоб їжа була на столі. Я брак їжі відчувала не раз за своє дитинство.

Другий чоловік був викладачем в університеті. Завдяки йому я отримала диплом. І він допоміг мені у вихованні доньки від першого чоловіка. Ми прожили 10 років, а потім він закрутив роман зі своєю студенткою. Банально. Я не з тих, хто прощає і підставляє другу щоку. Я пішла відразу. А він досі з моєю донькою бачиться. Вона вважає батьком саме його. У них дуже теплі стосунки, і я за це йому вдячна.

Але я ще молода. І я хочу бути щасливою. Тому вийшла заміж втретє.

Доньці на той час було вже 16 років. Вона мене благословила. Я дійсно любила Сашу. Він був і ніжним, і люблячим, і турботливим. І на руках носив. І капризи мої терпів. Ми розписалися з ним, почали збирати на квартиру. Я думала: мрія збувається. Скоро у мене буде СВІЙ кут. Але ні!

В один прекрасний день, коли у нас лежало вже 400 тисяч, а на квартиру повністю потрібно було накопичити 600 000, він сказав, що грошей більше немає.

— Пробач, я все віддав матері, — сказав він.

Мої брови поповзли до потилиці.

— Це як? — запитала я.

— З’ясувалося, що у неї прострочений кредит, і там дуже багато набігло відсотків. Плюс, у неї ремонту не було нормального вже 20 років в квартирі. Я вирішив, що до її ювілею потрібно щось особливе. Ми з тобою, ніби, звикли на орендованій квартирі жити. Тим більше, ми ж ці 400 000 накопичили швидко, куди нам поспішати? У нас все життя попереду з тобою. Правда? А маму порадувати — святе діло. Вона ж тебе недолюблювала. А я сказав, що це все твоя ідея. Вона так зраділа! Ламінат замовив їй хороший, плитку на стіни, в ванну. Ще їй потрібно кухню поміняти. Я порахував, і там якраз на все вистачило. Ти не сердишся?

І поки він мені все це розповідав, у мене перед очима пропливали кадри з дитинства. Я нічого не змогла сказати. Я пішла на кухню. Дістала тарілки, які Марія Миколаївна подарувала нам з ним на річницю весілля. І всіх їх розбила. А потім я зібрала його речі, і сказала, щоб він і близько не підходив до мене.

Різко, звісно. Але для мене це було занадто! Кредит у неї прострочений! А чому я його повинна платити? Я два з половиною роки зайву ложку цукру собі в чай ​​не клала, все відкладала. А цей, прости Господи, бевзь, просто все відніс своїй мамі. Подарунок він їй хотів зробити. Широкої душі людина. Ніколи йому не прощу.

У підсумку, мені 40, я тричі розлучена, живу на орендованій квартирі… з котом. Можна було подати позов, знаю. Але я не хотіла. От таке життя. Таке враження, що мені просто ніколи не вибратися з “мого дитинства”.

Фото ілюстративне.


Джерело

Рейтинг статті
Поділитися з друзями
BBCcCNN
Добавить комментарий