Українка: Порошенко – покидьок! Нагородив “убивць” Олега Мужчиля. З патріота, розвідника, зробили ворога України

Різне

Alina Bodnar

П’ять років без #Лісника.

П’ять років як ніхто не поніс покарання за ті випробування, які проходять Ольга Шевельова, Петр П’ятаков, Настя Леонова, Валерій Кукель з дружиною, коли вище керівництво держави назвало терористами, російськими найманцями, спаскудили репутацію, і закрили до СІЗО.
П’ять років тому ім’я Лісника паскудили передові ЗМІ і навіть колишні побратими.
П’ять років тому вкотре стало зрозуміло, що будь-яка влада буде знищувати.
П’ять років як учні втратили Учителя, а Україна – патріота, диверсанта-розвідника, захисника.
П’ять років судів, яких тепер уникають ті, які створювали оті байки про “терористів”.
П’ять років без вибачень від усіх причетних.
…..
“За визначні заслуги у захисті державного суверенітету та зміцненні національної безпеки” – саме така цинічна аргументація звучить в указі Петро Порошенкопро нагороду “убивць” Олега Мужчиля, який було видано наступного ж дня після спецоперації. Покидьок…
https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/696/2015/sp:max100

Безпеку і спокій, вони то рятували, але точно не національні, а окремих осіб.
#09_грудня_2015 року – день, коли Олега Мужчиля бачили востаннє. День, який оповитий питаннями, здогадками, надіями.
Ні, я не знала його. Ні його групи, ні його справ до того. Поки не почала читати про той день, коли з патріота, розвідника, зробили ворога України. Поки не почала відслідковувати те, що відбувалось опісля. Поки не прочитала історії різних людей про Олега Мужчиля. І до цього часу не можу зрозуміти, як у ньому поєднувалось стільки всього, як він жив оті кілька життів. Легенда.

І мене вибиває той факт, що люди, які його будуть сьогодні згадувати, водночас вигороджують тих, які напряму причетні до спецоперації, до маніпуляцій і брехні проти Лісника.
А правда рано чи пізно, але стане відома. Мусить. Те, що не можна озвучувати – буде сказано. А надії, я сподіваюсь, будуть виправдані.
І хоча кажуть, такі люди, як Олег Мужчиль, довго не живуть, я дуже хочу аби він жив.
А якщо це можливо тепер тільки в пам’яті, то обов’язок “ПАМ’ЯТАТИ” може взяти кожен з нас.
Шкода, що гучні слова про “покарати винних” так і залишилися словами.
5 років.

Джерело

Рейтинг статті
Поділитися з друзями
BBCcCNN