Люди в будинках престарілих майже завжди нещасні, адже почуваються непотрібними, самотніми та покинутими. Так само, як діти-сироти, котрі зростають без родинного тепла і турботи.
А тому лікарям і громадським активістам у Канаді та США спало на думку об’єднати дитячі притулки з будинками для літніх людей.
Внаслідок цього експерименту старенькі відчули себе потрібними, у них поліпшилися загальні показники здоров’я та з’явилося бажання жити.
Діти ж уперше опинилися в оточенні люблячих бабусь та дідусів, а відтак — стали більш доброзичливими, оптимістичними та впевненими у собі. Діти й старенькі, що почувалися нікому не потрібними, виявилися потрібними одні одному, адже перші отримали дбайливих бабусь та дідусів, що замінили родину, а другі — здійснили мрію про теплий дім, повний невгамовних онуків.
Джерело: gcshelp.org
