В той день мій чоловік повернувся з відрядження. Данило мовчки повечеряв, а потім запитав: – Ти задоволена, що маєш такого чоловіка? Ти щаслива у шлюбі? Я трохи розхвилювалася, а потім чоловік сказав, що я маю поїхати з ним. Двері квартири нам відкрила жінка моїх років, в руках вона тримала дитя. Ми зайшли в коридор. Жінка, зрозумівши все, виглядала дуже сумною. Данило став нас знайомити, він сказав, що кохає нас обох і дітей теж любить, нікого залишати не хоче. Сказав, що в столиці житиме зі мною, а в Одесі з нею. Пообіцяв, що це наша єдина зустріч, більше ми одна одну не побачимо ніколи. Відтоді минуло 2 роки, я її більше не бачила, але життя у нас тепер інше

Життєві історії

В той день мій чоловік повернувся з відрядження. Данило мовчки повечеряв, а потім запитав: – Ти задоволена, що маєш такого чоловіка? Ти щаслива у шлюбі? Я трохи розхвилювалася, а потім чоловік сказав, що я маю поїхати з ним. Двері квартири нам відкрила жінка моїх років, в руках вона тримала дитя. Ми зайшли в коридор. Жінка, зрозумівши все, виглядала дуже сумною. Данило став нас знайомити, він сказав, що кохає нас обох і дітей теж любить, нікого залишати не хоче. Сказав, що в столиці житиме зі мною, а в Одесі з нею. Пообіцяв, що це наша єдина зустріч, більше ми одна одну не побачимо ніколи. Відтоді минуло 2 роки, я її більше не бачила, але життя у нас тепер інше

На той час нам жилося дуже важко, грошей постійно не вистачало, економили ми на всьому. Мій чоловік Данило влаштувався на іншу роботу, але там були постійні відрядження на три-чотири тижні, практично раз в два місяці. Мені це не подобалося, але зарплату там платили хорошу, тому довелося змиритися з такими незручностями.

Від знайомих, колег і родичів, я чула лише одне запитання:

– Ти не боїшся, що чоловік там когось собі знайде, а тебе залишить тут саму назавжди?

У відповідь я лише посміхалася, але на душі було важко. Боялася я, звичайно, завжди, але розуміла, що багато людей, сімей так і живуть, особливо, якщо чоловік чи дружина за кордоном на заробітках, а це ще важче, адже вони розлучаються на довгі роки. Ті ж далекобійники, та й багато інших професій, де відлітають, їдуть у відрядження в іншу країну. Але я розуміла, що люди їдуть туди за заробітком, щоб свою ж сім’ю забезпечувати, своїх дітей на ноги ставити.

Я сама працювала колись на підприємстві, яке відправляло мене в відрядження, і тоді я була вже заміжня, а по приїзду чоловік готував мені смачні гарячі вечері, чекав мене з посмішкою на обличчі. Я зрозуміла, що тепер моя черга ставитися до нього так само, людина просто працює і заробляє гроші і мені на життя. Я викинула з голови всі ці сумніви, все таки ми вже 10 років в шлюбі, нічого не зможе його зруйнувати і ні на одну жінку, крім мене він не зверне увагу, моя впевненість в цьому на той момент просто зашкалювала.

Йшов четвертий рік, як мій чоловік працював за таким графіком, я не помічала абсолютно нічого, у мене не було ніяких підозр чи сумнівів.

Але, несподівано, все змінилося, я цей день пам’ятаю в голові і зараз, як ніби це було вчора. Земля йде з під ніг, навколо все здається несправжнім, наче якесь марення.

Якось чоловік приїхав з чергового відрядження. Повечерявши, Данило задав мені лише одне запитання:

– Ти мене кохаєш, ти щаслива, що маєш сім’ю, всім задоволена?

Я здивувалася, не розуміла чому він мене це запитує. А потім, аж похололо всередині. Невже він хоче розлучення? Він попросив мене одягнутися і поїхати з ним в якесь незрозуміле для мене місце. В голові у мене яких тільки думок тоді не було. Але я не спішила налаштовувати себе на погане, думала, можливо, сюрприз якийсь влаштує мені чоловік, адже ми так давно з ним не бачилися. І ми поїхали разом.

Під’їхали до незнайомого мені будинку. Піднялися до якоїсь квартири, чоловік постукав і двері відразу відкрилися. Нам двері відкрила жінка, і на руках вона тримала маленьку дитину. Незнайомка подивилася на мене і здивовано з обережністю запитала:

– Коханий, що це за жінка?

Далі все було як в тумані, заходимо в квартиру, у жінки цієї течуть сльози, у мене теж сльози. Чоловік спокійно починає нас знайомити, і пояснювати, що ось так вийшло, кохає він нас двох, дітей любить, ні від кого йти не хоче, таке життя буває. Він хоче щоб діти спілкувалися і їздили один до одного в гості, брати і сестри повинні рости разом, знаючи одне про одного, родичаючись. Сказав що це наша єдина зустріч, і що в столиці він зі мною, в нашій родині, але в Одесі він в іншій родині, єдине це те, що діти будуть їздити в ці міста, щоб рости поряд і разом.

Від того дня пройшло вже 2 роки. Я її більше ніколи не бачила, але регулярно він привозить їх дитину до нас додому. Ми про це ніколи не говорили, не обговорювали його життя там, цього дня наче не було у нашому житті, але піти я не змогла, і не зможу, мені здається, ніколи. Я дуже кохаю свого чоловіка, не дивлячись ні на що.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – pixabay.

Жми «Нравится» и получай только лучшие посты в Facebook ↓

В той день мій чоловік повернувся з відрядження. Данило мовчки повечеряв, а потім запитав: – Ти задоволена, що маєш такого чоловіка? Ти щаслива у шлюбі? Я трохи розхвилювалася, а потім чоловік сказав, що я маю поїхати з ним. Двері квартири нам відкрила жінка моїх років, в руках вона тримала дитя. Ми зайшли в коридор. Жінка, зрозумівши все, виглядала дуже сумною. Данило став нас знайомити, він сказав, що кохає нас обох і дітей теж любить, нікого залишати не хоче. Сказав, що в столиці житиме зі мною, а в Одесі з нею. Пообіцяв, що це наша єдина зустріч, більше ми одна одну не побачимо ніколи. Відтоді минуло 2 роки, я її більше не бачила, але життя у нас тепер інше