Ви думаєте за п’ять років нам хтось приїхав і допоміг? Ні! У брата відмовка – онуки підростають, середня сестра один раз 2000 вислала і намагається не дзвонити, а молодша взагалі забула про батьків, не хоче горщики носити! Зараз скаржиться на фінансові складності, але продовжує їздити на машині і одягатися по моді. Якщо і заїжджає до нас, то морщить носик від запаху, привезе пакет мандаринів і цукерок, хоч я їй сто разів говорила – цукерки батькам не можна. Але її приїзди дуже рідкісні

Різне

У дитинстві у мене була велика сім’я: мама, тато, старший брат і дві сестри. Батьки ще в радянському союзі отримали простору трикімнатну квартиру, а тато збудував за містом дачу. Я не скажу, що сім’я була дуже дружною – всі ми чубилися, особливо з дівчатками, у кожного свій характер. Багато років минуло з дитинства, ми всі виросли, особливої ​​дружби між нами немає, а зараз і зовсім напружена обстановка, і зараз розповім – чому. Я думаю, читачі мене зрозуміють.

Перший «з гнізда» вилетів брат: як пішов в армію, так там і одружився після служби. Додому тільки писав, дзвонив, і то зрідка. Він хоч і вірний сім’янин досі, але дуже зважає на думку дружини: приїжджав один до нас додому тільки тоді, коли вона дозволяла. Батьки іноді теж літали до них в гості, щоб сина і внука побачити, але весь час були невісткою незадоволені – їй не подобалися їхні візити: то спати ніде, то зайвий раз вона їжу не зварить. Останній раз батьки приїжджали до них 15 років тому і відтоді спілкування тільки через скайп: ніхто вже нікуди не їздить.

Середня сестра (вона старша за мене на 4 роки, я третя донька в сім’ї), навчаючись в інституті, закохалася в патлатого художника і покинула ВНЗ. Поневірялася з ним по містах і селах, обоє шукали романтики, поки він її не покинув саму і при надії у якомусь місті. Батьки кликали її додому, але вона ж горда!

Влаштовувалася, як могла, навіть якийсь час не дала про себе знати зовсім, засмучуючи батьків, довго не писала і не дзвонила. Тільки потім вона написала, що має сина і збирається вийти заміж за чоловіка з квартирою – десь же їм треба з дитиною жити! На весілля вона нікого не запросила, тільки фотки висилала, потім ще донька у неї з’явилася, до нас приїжджала сім’єю в нульових роках. Чоловіка її шкода: затюканий якийсь, мама його ним крути рулить, як хоче.

Молодша нікуди не виїжджала, живе в нашому місті. Її кредо: «Чим багатша людина- тим солодша!». Їй завжди щастило: її батьки найбільше любили і балували, їй все нове купували, а мені доводилося речі за середньою сестрою доношувати! У школі вона вчилася поганенько, але зате зросла красунею і вийшла заміж за бізнесмена, подарувала йому доньку. Коли у її чоловіка бізнес рухнув, вона тут же його покинула і перекинулася до його друга – більш щасливого бізнесмена, у того все є: і заміський будинок і дві машини, сестра теж водить авто. Тільки ось особисто нам вона ніколи ні чим не допомагала, навіть у найважчі часи батькам ні копійки не давала, тільки в борг!

У мене життя склалося не дуже добре. Теж була заміжня, двоє дітей, чоловік привчився до чарки, «спасибі» його колегам по роботі. Ми розміняли свою двокімнатну квартиру на однокімнатну квартиру і кімнату в гуртожитку, чоловік пішов у гуртожиток жити. Але мені все ніколи було виховувати дітей: спочатку у батька проблеми за його здоров’ям, потім у мами. Останнім часом зовсім злягла. Що сказати – люди похилого віку, обом за 80, тато ледве ходить, мама взагалі майже завжди лежача, це вже років 5 як все почалося, навіть набагато раніше, якщо враховувати кожну дрібницю. Просто зараз все погіршилося.

Ось, 5 років тому я почала бігати до батьків, а потім старшому синові залишила квартиру з його дівчиною, а з донькою ми до батьків переїхали – допомагати. Прокидаюся я рано, всім треба готувати, мамі з татом потрібні дієти і режим, а я ще й працюю, прибирання, процедури, лягаю за північ. Донька моя підростає, допомагає мені у всьому. Ви думаєте за цей час нам хтось приїхав і допоміг? Ні! У брата відмовка – онуки підростають, середня сестра один раз 2000 вислала і намагається не дзвонити, а молодша взагалі забула про батьків, не хоче горщики носити! Зараз скаржиться на фінансові складності, але продовжує їздити на машині і одягатися по моді. Якщо і заїжджає до нас, то морщить носик від запаху, привезе пакет мандаринів і цукерок, хоч я їй сто разів говорила – цукерки батькам не можна. Але її приїзди дуже рідкісні.

Але ось що мені не дає спокою! На спадщину претендують всі! Але ж хто доглядає, той повинен отримати все, чи не так? Не вважайте мене жадібною, але дачу я відразу попросила тата переписати на мене, що він вже з радістю і зробив. Чесно – зараз хочу попросити всі три кімнати на мене теж переписати, це ж справедливо!

Знаю, що брат обов’язково вимагатиме частку – йому так дружина накаже! Середня сестра хоч зараз і ховається, але теж свого не упустить, а молодша – тим більше! Але чи справедливо це? Люди іноді на доглядальниць своїх все переписують, а тут одна єдина рідна донька, яка доглядає за батьками, і це – я! Адже я кажу справедливі думки, хіба не так?

Фото ілюстративне.


Джерело

Рейтинг статті
Поділитися з друзями
BBCcCNN