Я – батько трьох дітей, моєї дружини не стало кілька років тому. Зараз я думаю одружитися з сестрою дружини. Все ж дітям вона не чужа, і вони не будуть сприймати рідну тітку, як мачуху. У матеріальному плані я потягну утримувати велику сім’ю. Розміри нашого будинку теж дозволяють розміститися усім комфортно. Але я ніяк не можу зважитися на цей вчинок, бо не знаю, як на це відреагують мої діти

Життєві історії

Я – батько трьох дітей, моєї дружини не стало кілька років тому. Зараз я думаю одружитися з сестрою дружини. Все ж дітям вона не чужа, і вони не будуть сприймати рідну тітку, як мачуху. У матеріальному плані я потягну утримувати велику сім’ю. Розміри нашого будинку теж дозволяють розміститися усім комфортно. Але я ніяк не можу зважитися на цей вчинок, бо не знаю, як на це відреагують мої діти

Я – батько трьох дітей, моєї дружини не стало кілька років тому. Зараз я думаю одружитися з сестрою дружини. Мені сорок два роки. У матеріальному плані ми живемо нормально. Я підприємець, у мене свій бізнес. Маю постійний дохід, хоч і не дуже великий. У нас власний будинок із земельною ділянкою, хороша машина. В принципі, все як у людей.

Майже три роки тому не стало моєї дружини. У мене на руках залишилося троє дітей – дві доньки і син. Дівчатам 13 та 17 років, сину тільки 5.

Останнім часом у мене з старшими дівчатами погіршилися стосунки, у них складний підлітковий вік, і впоратися з емоціями, ні у мене, ні у них не виходить. Я розумію, що їм потрібна мама, яка могла б їм дати чисто жіночі поради. На роботі у мене завал, я дуже втомлююся. Повсякденні справи вдома не дають розслабитися. Увечері приходжу, гори брудного посуду, постіль з ранку так і не заправлена. До уроків з них ніхто ще навіть не приступав.

Зранку зібрати їх до школи, а меншого в садок, теж проблема. Намагаюся будити всіх раніше, але поки вони встануть, зберуть портфель, з вечора ніхто цим навіть не займається, хоча я постійно про це нагадую, в школу ми вже запізнюємося. Вчителі постійно скаржаться на їх поведінку. Я вже не знаю, що з цим робити.

Готувати їжу, прибирати, прати, теж доводиться мені. Найстарша донька інколи допомагає, але основна робота, все одно, залишається на мені. Я розумію, що проблема відсутності жінки в будинку. У мене було б більше вільного часу на їхнє виховання, якби мені хтось допомагав в домашніх справах. Наймати домробітницю я не хочу. По-перше, це додаткові витрати, які мені зараз зовсім ні до чого. По-друге, я боюся, діти негативно сприймуть присутність в будинку сторонньої жінки. Розумію, що діти потребують матері, але приводити в будинок незнайому для них тітку боюся, все з тих самих причин.

У моєї дружини є дві сестри – Анна і Марія. Ми з дітьми постійно з ними спілкуємося. Анна молодша за мене на 5 років, у неї двоє дітей, ровесники моїм молодшим дітям. Вона розлучена, сімейне життя у неї не склалося. Друга, Марія, старша за мене на два роки. У неї є син, сімнадцять років. Її чоловіка не стало п’ять років тому.

Колись, багато років назад, я спочатку познайомився з Марією, ми разом працювали. Вона мені дуже сподобалася, але дівчина якраз збиралася виходити заміж, тому я для неї міг бути лише другом. І саме на весіллі у Марії я познайомився з її рідною сестрою, а незабаром ми теж одружилися.

Тепер, коли ми з Марією обоє втратили своїх половинок, я розглядаю варіант – одружитися з нею. Все ж дітям вона не чужа, і вони не будуть сприймати рідну тітку, як мачуху. У матеріальному плані я потягну утримувати велику сім’ю. Розміри будинку дозволяють розміститися усім комфортно.

Але я ніяк не можу зважитися на цей вчинок. Боюся реакції дітей. Чи зрозуміють вони мене правильно? Чи не сприймуть мій вчинок як зраду по відношенню до їх матері? Хоча мені зараз це дуже б допомогло, бо дітям потрібна мама.

Фото ілюстративне – Freepik.

Жми «Нравится» и получай только лучшие посты в Facebook ↓

Я – батько трьох дітей, моєї дружини не стало кілька років тому. Зараз я думаю одружитися з сестрою дружини. Все ж дітям вона не чужа, і вони не будуть сприймати рідну тітку, як мачуху. У матеріальному плані я потягну утримувати велику сім’ю. Розміри нашого будинку теж дозволяють розміститися усім комфортно. Але я ніяк не можу зважитися на цей вчинок, бо не знаю, як на це відреагують мої діти