– Я востаннє тебе запитую, будеш мені квартиру залишати? – майже прокричав в обличчя матері чоловік, – подумай гарненько, якщо перепишеш її на Людку, не дзвони мені більше

– Ти ж знаєш, що це Людина квартира, вона просто тоді нам її залишила і папери на власність не підписала.

– Мамо, мені жити ніде! Ми вчотирьох на 43 метрах, а у Діани діти, які далеко вже не діти. Невже ти хочеш мою сім’ю зруйнувати?

– Ти сам все зруйнував. Іди, я все сказала! – присівши на крісло прошепотіла жінка.

Артем накинув куртку і вийшов з квартири, не прощаючись. Жінка сиділа в кріслі закривши очі і хитаючи головою. Ірині Олегівні 72 роки, добродушна і проста пенсіонерка, яка дуже любить своїх дітей і онуків.

Доля подарувала їй двох діток Артема і Людмилу. Все життя вони з чоловіком поклали на те, щоб у їхніх дітей було гідне життя. Дали дітям освіту, допомогли придбати житло. Поки був живий чоловік, вони відкладали, збирали і допомагали фінансово дітям. Але на жаль жінка овдовіла чотири роки тому і допомога вже потрібна була їй.

З чоловіком Ірина Олегівна прожила в любові і розумінні все життя, всяке бувало, але вони змогли зберегти свій союз. Жінка розривалася між дітьми. З одного боку їй було шкода сина, з іншого так обділити дочку. Артему і так завжди більше діставалося, то готівкою, то меблі йому купити потрібно, то машину оновити. Люда ж не винна, що він сім’ю розвалив, у неї їх он скільки.

Артему вже 53 роки, він не те що дорослий, він сам вже дід. З дружиною розлучився багато років тому, через ревнощі. Дружина ревнувала його до роботи, чоловік працює вчителем, отже в жіночому колективі. Артем вчинив по-чоловічому, залишивши квартиру дружині і дочці, яку до речі купила Ірина Олегівна з чоловіком. Продавши колись свою трьошку в центрі міста, вони змогли купити дві хороші однокімнатні квартири дітям. Самі хотіли переїхати жити на дачу, щоб не заважати дітям.

Після розлучення Артем одружився з колегою (можливо, не дарма ревнувала дружина), яка жила в невеликій квартирі з двома дітьми. Людмила не погано влаштувалася, вивчилася на лікаря, вийшла заміж і переїхала до чоловіка. Батькам вона заборонила жити на дачі, мовляв далеко все і не зручно, а раз вона живе у чоловіка, то і батьки нехай в цій квартирі живуть.

Один за одним з’явилися діти, троє синів, як називає їх Люда «три богатирі». Зараз їй 46, перші онуки теж на підході. Все було б добре, але от здоров’я почало підводити, багато працювати не може. Ірину Олегівну вже далеко не перший раз «обробляє» Артем. Чоловік просить матір переписати квартиру на нього. Аргументом є те, що жити йому ніде. Ні чого про сестру він і чути не хоче, його навіть не бентежить той факт, що йому віддала дачу в таємниці від дочки, яку він продав.

Останнім часом він почав кричати, лаятися і вимагати. Ірина Олегівна боїться говорити доньці, знає, що не можна їй тиск піднімати і перший раз була рада, що діти між собою не спілкуються взагалі. Після останнього візиту сина, Ірина Олегівна звернулася до нотаріуса з бажанням оформити дарчу, Людмилі сказала, що на майбутнє, в разі чого у них все готово буде, все таки вік уже пристойний.

Оцініть статтю:
BBCcCNN
– Я востаннє тебе запитую, будеш мені квартиру залишати? – майже прокричав в обличчя матері чоловік, – подумай гарненько, якщо перепишеш її на Людку, не дзвони мені більше