За кілька тижнів до пологів мене поклали на збереження. І тут мені почали приходити повістки в суд. Чоловік мій подав на розлучення

Різне

Ірина залишилася самотньою з трьома дітьми на руках, а допомагає їй тільки мама, якій вже 70 років.

Іра проживає у звичайній хрущовці на 5-му поверсі. Вона навіть не думала, що навіть така звична ситуація як підняття додому на 5-й поверх буде для неї непосильним завданням після народження трьох дітей.

Я тоді зайшла в цю квартиру і зрозуміла, що вона зовсім крихітна. Мені було важко зрозуміти, як вони всі там тиснуться. Чоловік покинув жінку після народження малюків, тому вона зателефонувала в нашу редакцію та просила допомоги. Вона навіть не має можливості оформити на нього дітей — його просто немає.

«Я завжди мріяла про трьох дітей, але не всіх одразу».

«Я благаю у вас допомоги, адже просто не знаю, що мені робити в такій ситуації. Я знаю, що мої діти страждають, адже я просто не справляюся з цим усім…»

Я глянула на цих трьох малюків, які лежали на дорослому ліжку і в мене щось обірвалося. Це були дуже красиві малюки: двоє хлопчиків та дівчинка, русоволосі з великими очима. Я не могла зрозуміти, як можна покинути таке щастя?

Ірина розповідала, що відчувала те, що чоловік може її покинути ще під час вагітності. Він почав ставитися до неї з холодом, а потім натякав, що ще не готовий до дітей. Її положили в лікарню на збереження ще за декілька тижнів до народження. Чоловік жодного разу так і не з’явився. Мені почали приходити повістки в суд, і тоді я зрозуміла, що він подав на розлучення. А з пологового її вже забирали матір та брат. Добре, що хоча б рідні не покинули.

— Малюки народилися трохи раніше зазначеного терміну. Видно нервовий стан дався взнаки, адже я усвідомлювала, що буду змушена сама виховувати дітей. Всі були недоношеними. Після пологів їх помістили в спеціальні бокси, хоча дихали вони самостійно. Я коли вперше глянула на цих трьох янголяток, то зрозуміла, що буду боротися заради них.

— Довго думали щодо імен?

— Я тоді взагалі про це не думала, а імена обрали матір та брат. Мені було не до цього.

— Так ви кажете, що з пологового вас забирав брат з матір’ю?

— Я дуже йому за це вдячна. Ще й дружина брата все підготувала в квартирі. Вони несли двох хлопчиків, а я дівчинку. Якщо б не було рідних, я не знаю, що б робила. А зараз якось так і живемо. Малюки всі сплять на ліжку, а я біля них на підлозі.

В реєстраційному відділі не хочуть видавати дітям свідоцтва про народження. Говорять про те, що немає ще пів року після розлучення і діти вважаються за народжених в шлюбі. Для їх реєстрації необхідна згода батька.

— Коли ви написали першу статтю, колишній чоловік зателефонував і сказав, що з’явиться для реєстрації.

— А діти його не цікавлять?

— Він нічого не сказав, ні про те, щоб хоча б глянути на дітей чи допомогти.

Варто сказати, що світ не без добрих людей. Під час нашої бесіди з Іриною, телефон часто дзвонив.

— Я дуже вам вдячна за статтю, адже після її виходу багато людей допомагають мені, чим можуть. Привозять памперси, суміші. Також збираються кошти на коляску для трійні. Я готова дякувати таким людям щохвилини. Правда, ще не знаю, як мені тягнути цю коляску на 5-й поверх. Але це, насправді, не так важливо. Я дійсно щаслива, бо мої діти здорові!

«В нашому світі багато людей запитують в себе, як підіймати дітей, особливо, страшно одиноким матерям. Але я хочу сказати одне: діти — це щастя. Звичайно, без чоловічої руки буде дуже складно, але як тільки ви глянете в ці маленькі оченята, то зрозумієте, що готові заради них на все. Бог дав дітей, дасть і на них. Адже світ не без добрих людей».

Вам зустрічалися схожі життєві ситуації?

Рейтинг статті
Поділитися з друзями
BBCcCNN