Запали, рідненький, на могuлці свічку і залиш для татка місце у душі… Сльози на очах коли читаєш цей вірш.

Новини

Не звикай до мене! Я не буду вічно,
Лиш тебе напо’ю, мов жива вода,
Та сьогодні смерті я дивлюсь у вічі,
Аби на Вкраїну не прийшла біда.

Не звикай до мене! Я – твоя лиш мрія,
Кулею у серці пролечу наскрізь,
У холодні ночі я тебе зігрію,
Буду твоїм сонцем сяяти вгорі.

Не звикай до мене! Я – всього лиш вітер,
Що багаття вражі у степу гасив,
Та, як засумуєш – слізки твої витру,
Сизокрилим птахом прилечу у сни.
Image

Не звикай до мене! Я – всього лиш птаха,
Що за небокраєм спалахом зника,
Та, як раптом, Синку, стрінешся зі страхом –
Я безмовно мовлю: ” Ось моя рука!”.

Не звикай до мене! Хоч я й буду вічно –
Променем із неба, в музиці дощів,
Запали, Рідненький, на могилці свічку
І залиш для Татка місце у душі…
(Наталія Крісман)

За матеріалами Україна Нездоланна

Рейтинг статті
Поділитися з друзями
BBCcCNN
Добавить комментарий