Зараз мама проситься на зиму до нас. Я не хочу забирати маму, не хочу, щоб вона жила з нами. Сподіваюся, ви мене підтримаєте.

Різне

Я не хочу забирати маму, не хочу, щоб вона жила з нами. Сподіваюся, ви мене підтримаєте. Тут на три дні залишила у неї погостювати дочку, якій 9 років…

Я не люблю свою матір. Зараз я говорю ці слова, не відчуваючи якогось внутрішнього сорому, тому що зрозуміла: маю на це моральне право.

Все наше дитинство, а нас троє, я пам’ятаю, як мама постійно нас принижувала, називала наймерзеннішими словами. Їй ніколи не було до нас діла. Іноді вона тижнями зникала…

А коли вона була вдома, то практично не відпускала нас на вулицю… Я згадую, як часто ми з сестрою дивилися в вікно: на вулиці літо, сонце, гуляють наші ровесники, а нам тільки і залишається, що дивитися на них крізь скло…

Пригадую, як я прийшла взимку з вулиці, мені було років 7- 8, а вона накинулася на мене…

Часто говорила нам, що нас взагалі не повинно було бути на світі. Ми всі троєнароджені від різних батьків. Ні з одним з них вона не ужилася через свій характер. Ніхто не міг її стерпіти, а вона все виміщала на нас…

Зараз ми дорослі. Я закінчила університет, вийшла заміж, народила дитину. Ми з сестрою живемо в одному місті. Брат не стало 10 років тому. Мати живе в селищі, де ми росли, це не далеко від нашого міста. Вона стара хвора жінка, їй необхідна допомога і турбота, а я з великими труднощами перебуваю з нею поруч навіть кілька годин, мене дратує сама її присутність.

Заробляю я добре, допомагаю їй фінансово і фізично. У будинку створили всі необхідні умови для комфортного проживання. Відвідую її досить часто, так само часто беру її до себе, а вона справно влаштовує у нас сварки і намагається принизити мого чоловіка.

Тут на три дні залишила у неї погостювати дочку, якій 9 років, так потім дитина розповіла, що бабуся її обзивала і хапала за волосся. Дочку я у неї більше не залишу.

Зараз мама проситься на зиму до нас, вона минулі зими практично повністю проводила у нас і це було нестерпно! Говорить, що їй важко самій в будинку. Хочу їй відмовити – не уявляю, як з нею пережити ще одну зиму! Чоловік теж проти, сказав, що краще будемо їздити до неї день через день, допомагати.

Розповіла все дуже у загальному, без подробиць, яких ще чимало. Сестра не може її забрати – у неї однокімнатна квартира, та й теж не хоче. Я розумію, що мама саме на таке відношення і заслужила. Мені одночасно її і шкода, але і змусити себе ставитися до неї тепло не можу.

Рейтинг статті
Поділитися з друзями
BBCcCNN