Комaндувач УОС генeрал-майор Дpапатий відpеагував на змiни в Мінобopони.
Деталі
Армії потрібні зміни, але без справедливості жодні зміни не матимуть сенсу для людей, які щодня тримають на собі цю війну, — командувач УОС генерал-майор Драпатий
«З приходом нової команди до Міністерства оборони з’явилася реальна спроба змінити правила, за якими роками жила військова система.
Йшлося не про нові назви чи чергову перебудову на папері, а про проблеми, наслідки яких воїни й командири відчувають щодня.
Я вдячний команді Міністерства оборони за те, що вона взялася за цю роботу і не побоялася торкнутися речей, які система звикла обходити мовчанням.
Я служу у Збройних Силах двадцять шостий рік, і за цей час армія давно стала для мене не посадою, званням чи окремим етапом життя.
Це справа, якій я віддав все і за яку відчуваю особисту відповідальність.
Я вірю в українське військо, яке вміє вчитися, розвивати технології, берегти людей і давати командиру можливість відповідати за результат.
Я знаю багатьох командирів, які щодня працюють саме так, часто долаючи опір значно більший, ніж має бути під час війни.
Останні півроку у війська з’явився партнер у Міністерстві оборони, який не лише забезпечував потреби, а й вимагав змінювати підходи, швидше ухвалювати рішення і підтримувати тих, хто готовий брати за них відповідальність.
Взаємодія між військами і Міністерством оборони стала іншою. З’явилася готовність чути командирів, швидше ухвалювати рішення і підтримувати зміни, які народжуються у підрозділах. Саме такою ця взаємодія і має бути.
Проект Лінія дронів став одним із прикладів того, як вчасне рішення держави може досить швидко вплинути на ситуацію на полі бою. Після нього з’явилися й інші ініціативи, які вже довели свою користь для війська.
Сьогодні міністр сказав, що багато з цих рішень доводилося проводити всупереч системі, а не завдяки її роботі.
Я знаю, що це правда, і вважаю, що так не має бути. Багато командирів можуть це підтвердити.
Коли правильне рішення доводиться проводити всупереч системі, а не завдяки їй, це означає, що сама система потребує змін.
Командир не має права мовчати про проблеми, особливо коли їх ціна вимірюється втраченими можливостями, часом і людськими життями.
Мовчання не захищає армію, воно лише дозволяє помилкам накопичуватися, поки виправляти їх стає набагато важче.
Мовчання командира ніколи не було формою відповідальності.
Вимагаючи від підлеглих чесних доповідей, ми самі зобов’язані так само чесно говорити про те, що бачимо.
Це потрібно не для пошуку винних, а для того, щоб проблеми переставали бути звичною частиною служби.
Армії потрібні нові правила, за яких правильне рішення не залежить від особистої сміливості окремого командира чи підтримки конкретної команди в міністерстві.
Якщо зміни допомагають воїну виконувати бойове завдання, їх потрібно продовжувати, захищати й робити частиною щоденної роботи війська.
Трансформація сил оборони не може завершуватися разом зі зміною міністра, команди або керівника окремого напряму.
Вона має тривати доти, доки справедливі й зрозумілі правила не стануть нормою для кожного, хто служить державі.
Ми воюємо за країну, в якій справедливість не залежить від прізвища, посади чи наближеності до керівництва.
Армія, яка сьогодні захищає цю країну, має бути першим місцем, де такий принцип справді працює.
Я дякую всім, хто сьогодні захищає ці принципи.»
