Так склалося, що після весілля мені довелося жити з мамою мого чоловіка. Я відразу була не в захваті від цього, адже кожна жінка мріє бути господинею в своєму домі. Та чоловік мене запевняв, що це ненадовго, і ми лише перечекаємо у його батьків несприятливі часи.
Оскільки у мене не було інших варіантів і пропозицій, то я погодилася, хоча знала, що нічого доброго з цього не вийде. Нам виділили окрему кімнату в квартирі свекрів, і спочатку все було добре. Свекруха не сильно втручалася в наше життя, і мені це підходило. Але все змінилося, коли народилася дитина. Чоловік мені зовсім не допомагав, навпаки, ми стали віддалятися одне від одного. А свекруха тільки те й робила, що вказувала мені на мої помилки, на її думку я все робила не так.
Я була постійно втомленою, виснаженою, бо не мала підтримки з жодної сторони. Чоловік весь час пропадав на роботі, мотивуючи це тим, що він збирає гроші. Я мовчала, бо хотілося якомога швидше купити собі квартиру і переїхати в свій куточок, щоб не вислуховувати щоденні повчання свекрухи. Якби я тоді знала, що насправді задумав мій чоловік.
Ситуація і так була у мене не простою, і тут я дізнаюся, що у мене буде ще одна дитина. Мені складно все тягнути на собі, я сильно втомлююся. Чоловік мені не допомагає зовсім, поки я прибираю чи готую, він просто сидить без діла. Йому байдуже на дочку і на мене. Він грає у комп’ютерні ігри, переписується у соцмережах.
А тут ще й свекруха дров у вогонь підкидає. Вона весь час говорить синові про мене неприємні речі, називає поганою господинею та дружиною. Вона вважає, що мало працюю. Ось що за людина? Навіщо їй це?
Мій терпець урвався і я зважилася на серйозну розмову зі свекрухою. Я висловила їй усе, що думаю про неї та її поведінку. Їй це дуже не сподобалося, вона сказала, що я дивна і взагалі, якщо я живу на її території, то маю слідувати її правилам.
Я вже не могла дочекатися, коли чоловік нарешті купить квартиру, але він зробив мені дуже неприємний сюрприз – ті гроші, які він складав на житло, він витратив на покупку дорогої машини, а з квартирою він вирішив почекати.
Найгірше те, що чоловік не вважав за мене потрібним порадитися зі мною, він сам одноосібно прийняв це рішення. Тепер я гадаю, як далі жити. Адже сама двох дітей я навряд чи потягну. І в цій сімейці, де зі мною не рахуються, мені теж дуже непросто.
Фото ілюстративне.